Однією з найбільш шанованих богинь античності була владолюбна красуня Гера. Римляни знали її як Юнону, богиню шлюбних уз і законнонароджених дітей. Богиня Гера - в міфології персонаж неоднозначний і досить складний. Її високо шанували як могутню і всесильну богиню шлюбу, і в той же час Гомер у своїй «Іліаді» представив її як жорстоку, мстиву і вельми сварливу дружину.
Богиня Гера є шостою за рахунком законною дружиною великого громовержця Зевса, володаря Олімпу і батька шанованих богів і великих героїв. Дочка Кроноса і Реї, вона була поглинена своїм батьком після народження, як і інші її четверо братів і сестер. До того часу як Зевс переміг титанів і зайняв Олимп, Гера виросла прекрасною юною дівчиною. Але вона відрізнялася скромністю, вела правильний спосіб життя і не заглядалася на чоловіків. Своєю красою, чистотою і неприступністю вона привернула увагу громовержця. Зевс відзначався своєю неприборканою пристрастю і злив великим спокусником і ґвалтівником. Першою його жертвою стала власна мати Рея, яка заборонила йому одружитися. Впавши в лють, він нагнав її в образі змії і силою опанував. Тому не варто дивуватися, що йому сподобалася рідна сестра. Але богиня Гера не поспішала йому поступатися, всіляко уникаючи його пильної уваги. Тоді Зевс вдався до чергової хитрості, знаючи, що бажана ним діва добра серцем, він обернувся в маленьку слабеньку пташку. Гера схилилася і підібрала її. Щоб відігріти замерзлу птаху вона помістила її на груди. Тут-то Зевс і прийняв своє справжнє обличчя, кинувся на бідну розгублену богиню. Але всі його спроби оволодіти нею силою не увінчалися успіхом. Вона опиралася до тих пір, поки він не поклявся взяти її в законні дружини.
Згідно з міфами, їх медовий місяць тривав цілих триста років. Але як тільки він закінчився, Зевс знову повернувся до свого порочного, безладного способу життя. Гера, богиня чистих і міцних шлюбних уз, не могла терпіти численні зради чоловіка і обрушувала весь свій гнів на коханок і їх незаконнонароджених дітей. Звичайно ж, як жінка вона перекладає всю свою образу не на чоловіка, а на інших. На біль від зневаженого шлюбу вона відповідає люттю і діями, а не депресією, типовою для Персефони, Деметри або Афродіти. Саме надмірна мстивість дозволяє їй відчувати себе сильною, а не відкинутою.
Богиня Гера мала кілька дітей, але жодного з них вона не породила від чоловіка, після народження Афіни, єдиним батьком якої став Зевс, вона в помсту дала життя Гефесту, богу вогню і ковальської справи. Але, порівняно з прекрасною і досконалою Афіною, Гефест був слабеньким немовлям з понівеченою ступнею. У пориві гніву Гера скинула його з Олімпу до підніжжя гори. Це далеко не єдина історія, пов'язана з мстивою злобою верховної богині. Вона хотіла вбити Діоніса, наслала божевілля на його вихователя. Підклала в ліжечко до новонародженого Геракла двох змій. Нещасну німфу Каллісто, спокушену Зевсом, Гера перетворила на велику ведмедицю і спробувала навіюванням змусити сина вбити її.
Ось такою представлялася стародавнім грекам богиня Гера, фото вцілілих статуй можна побачити в багатьох галереях. На них велика покровителька шлюбу і дітонародження виглядає красивою, статною і гордою жінкою, яка з такою величчю переносила всі образливі похождення свого любвеобільного чоловіка.
