Петті Вільям (1623-1687 рр.) - англійський економіст, вчений і філософ. Він став відомим, коли служив Оліверу Кромвелю та Англійській республіці. Вчений розробив ефективні методи для обстеження земель, призначених для конфіскації. Після Кромвеля він служив при Чарльзі II і Джеймсі II. Кілька років він засідав в англійському парламенті. Однак найбільше відомі економічні погляди Вільяма Петті. Саме йому приписують відстоювання принципу laissez-faire в державній політиці.
Вільям Петті: біографія
Майбутній відомий економіст досмітівської ери народився в сім'ї кравців. Він ріс допитливою і розумною дитиною і 1637 року влаштувався юнгою на корабель. Однак незабаром він зламав ногу і був висаджений на берег у Нормандії. Після цього рік Петті Вільям займався вивченням латини і підробляв вчителем англійської для місцевого населення. Потім він повернувся до Англії. До цього часу майбутній економіст вже добре розбирався в латині, грецькому, французькому, математиці та астрономії. Після нетривалого періоду служби у флоті він поїхав до Голландії, де зацікавився анатомією. В Амстердамі Вільям підробляв особистим секретарем Гоббса, що дозволило йому познайомитися з Декартом, Гассенді і Мерсенне.
У 1646 році він повернувся до Англії і почав вивчати медицину в Оксфордському університеті. Йому вдалося винайти і запатентувати свою власну копіювальну машину, проте налагодити її продаж не вийшло. У 1652 р. він взяв відпустку і відправився до Ірландії з армією Кромвеля. Він засідав у парламенті, служив при двох королях. Після 1660-го року його науковий інтерес змістився з фізичних наук до соціальних. У 1667 році він одружився з Елізабет Воллер. Помер економіст в 1687 р. в Лондоні, куди повернувся з Ірландії незадовго до смерті.
Економічні погляди
На теорії вченого вплинуло два джерела:
- Томас Гоббс. Вільям був його особистим секретарем деякий час і встиг добре запам'ятати раціональні вимоги «громадянського миру і матеріального достатку». Тому більшу частину життя він шукав джерела процвітання для Ірландії.
- Френсіс Бекон. Вчений був згоден з тим, що математика та інтуїція повинні бути основою всіх раціональних наук. Тому у своїх наукових вишукуваннях він завжди прагнув до пошуку кількісних показників. Так з'явилася так звана політична арифметика.
Вільяма Петті часто називають першим справжнім вченим-економістом. Глибина його досліджень ставила його вище Томаса Мана, Джозаї Чайлда і Джона Локка. Роботи Петті передували політичній економію. Його найвідоміші теорії пов'язані з оподаткуванням, національним багатством, грошовою масою і швидкістю її циркуляції, вартістю, відсотковою ставкою, міжнародною торгівлею та державними вкладеннями. Петті одним з перших виступив проти поглядів меркантилістів. Він вважав, що в основі вартості будь-якої продукції повинна лежати витрачена на її виробництво праця. Національне багатство країни, на його думку, полягає не тільки в золоті і сріблі, а шкідливий не тільки нестача грошей, але і їх надлишок.
Податки, статистика та облік національного доходу
За часів Петті панівною в Англії концепцією був меркантилізм. Англія воювала з Голландією, і їй були необхідні гроші. Тому Петті займався пошуком правильних принципів оподаткування. Вони повинні були допомогти наповнити скарбницю для ведення війни. Петті виділяв шість сфер стягування. Він вважав, що вони повинні бути регулярними і пропорційними. Петті виступав за стягування податків у формі не тільки дорогоцінних металів, але і грошей. Той же принцип він використовував і при підрахунку національного доходу. Він вважав, що багатство держави полягає не тільки в золоті і сріблі, але і в грошах. За його підрахунками, національний дохід Англії в 1660-х роках становив 667 мільйонів фунтів.
У статистиці Петті використовував прості середні показники. Однак у ті часи це було великим досягненням. Практично ніхто до нього взагалі не використовував кількісні показники. Дані перепису населення, ще й Ірландії, було дуже важко дістати. Тому Петті придумав свій власний спосіб оцінки кількості людей. Він вважав, що збільшення експорту на 30% призводить до пропорційного зростання населення, а одна людина з тридцяти помирає щороку. Так оцінювалася кількість жителів Лондона. По всій країні, за припущенням Петті, було у вісім разів більше людей. Слід зазначити, що даний метод критикувався ще за життя вченого.
Теорія вартості і відсотка
Петті Вільям продовжив дискусію, розпочату ще Арістотелем. Він продовжив теорію вартості, яка базувалася на ресурсах, витрачених на виробництво. Він виділяв два фактори: землю і працю. Обидва були джерелом створення оподатковуваного доходу. Петті хотів створити рівняння, результатом якого була б правильна вартість благ. Важливою складовою він також вважав загальну продуктивність. Петті застосовував свою теорію вартості до підрахунку плати за оренду. Що стосується процентної ставки, то в ті часи багато хто все ще вважав таке отримання прибутку гріховним. Однак Петті не був згоден з таким трактуванням. Він вводить поняття нагороди за відмову від використання грошей з боку позичальника.
Управління на основі принципу невтручання
Однією з важливих тем, яку підняв у своїх роботах Петті Вільям, є філософія laissez-faire в управлінні державою. Тут він покладався на медичний принцип невтручання в роботу здорового організму. Він застосовував його і до монополій, і до контролю за вивезенням грошей, і до торгівлі товарами. Він вважав, що державне регулювання приносить більше шкоди, ніж користі.
Вільям Петті: теорії
За своє життя вчений звертався до багатьох сфер майбутньої економічної науки. У роботах можна знайти погляди Вільяма Петті на податки, підрахунок національного доходу, статистику, пропозицію грошей і швидкість їх циркуляції, теорію вартості і відсотка, державне управління, регулювання курсу валют і торгівлі, повну зайнятість, поділ праці і багато інших тем. Його теорії вплинули на погляди багатьох відомих економістів. У певному розумінні його послідовниками стали такі великі розуми, як Адам Сміт, Карл Маркс і Джон Мейнард Кейнс. Надзвичайно широкі сфери інтересу допомогли Петті довгий час залишатися актуальним.
Праці і спадщина
Вільям Петті - засновник і член Королівського товариства. Найбільше він відомий своїми роботами з економічної історії та статистики. Засновник сучасних технік перепису населення - це Вільям Петті. Праці вченого включають такі роботи:
- «Трактат про податки і збори» (1662 р.).
- «Політична арифметика» (1676 р.).
- Verbum Sapienti (1664 г.).
- «Політична анатомія Ірландії» (1672 р.).
- «Про гроші» (1682 р.).
- «Есе про примноження людства» (1682 р.).
