Травми горлянки - зовнішні та внутрішні пошкодження горлянки, які виникають при ударі, пораненні вогнепальною зброєю, тупим або гострим предметом, хімічному та термічному впливі. Травми горлянки можуть супроводжуватися порушенням ковтання і голосової функції, дихальними розладами, парезами гортані, масивною кровотечею, ліквореєю з носа, підшкірною емфіземою шиї. Можливо поєднання травми ковтки з пошкодженням хребта і спинного мозку, навколоносових пазух, решітчастої кістки. Основу діагностики травм горлянки складають рентгенологічні та ендоскопічні дослідження, аналіз голосоутворюючої функції, бактеріологічне дослідження мазка із зіву. Лікування травм горлянки включає зупинку кровотечі, знеболювання, протишокові та інфузійні заходи, противідбічну та протизапальну терапію, антибактеріальне та дезінтоксикаційне лікування; при необхідності проводяться хірургічні втручання.
Загальна інформація
Травми горлянки включають розриви її стінок, контузії і здавлення тканин горлянки, переломи під'язичної кістки, осколково-кульові та ріжуче-колючі поранення, термічні опіки гарячим пором і хімічні опіки, будь-які механічні пошкодження горлянки зсередини від подряпини до повного прободіння стінки. Травми горлянки можуть бути обумовлені впливом ушкоджуючого фактора зовні через тканини шиї або його проникненням всередину горлянки через ротову порожнину або ніс.
За участю горлянки здійснюються дві життєво необхідні функції організму - дихальна та поживна. Поруч із ковткою в шиї розташовані великі нервові стовбури (симпатичні стовбури і ганглії, блукаючий нерв), шийний відділ хребта, стравохід і магістральні судини (сонні артерії). Тому травми горлянки можуть призводити до серйозних наслідків і без надання медичної допомоги стати причиною летального результату.
Травми горлянки
Класифікація травм горлянки
Всі травми горлянки в отоларингології розділяються на 2 великі групи: зовнішні та внутрішні.
- Зовнішні поранення горлянки частіше відбуваються у воєнний час. Вони небезпечні масивною зовнішньою кровотечею та інфікуванням. Останнє може призвести до розвитку гнійних процесів в м'яких тканинах (заглоточному абсцесу, парафарингеальному абсцесу, флегмоні). Поширюючись міжміськими просторами шиї, гнійне запалення може дійти до середини і викликати медіастиніт.
- Внутрішні травми горлянки зазвичай викликані потраплянням в неї чужорідного тіла, хімічної речовини, гарячої рідини або пари. Як правило, вони і мають локальний характер, обмежуються слизовою оболонкою і не настільки небезпечні, як зовнішні поранення горлянки. Однак у деяких випадках внутрішні травми горлянки бувають настільки глибокими, що викликають її прободіння. Внутрішні травми горлянки можуть бути ускладненням деяких медичних маніпуляцій: бужування стравоходу, видалення чужорідного тіла горлянки або гортані тощо.
Залежно від того, яким фактором була викликана травма горлянки, виділяють тупі травми, хімічні та термічні опіки, колото-різані та вогнепальні поранення, травмування чужорідним тілом горлянки. За розташуванням розрізняють травми носоглотки, ротоглотки і гортаноглотки. Крім того, травми горлянки класифікують на побутові, виробничі та отримані у воєнний час.
Виділяють також поєднані травми горлянки, що являють собою пошкодження горлянки і розташованих поруч з нею анатомічних утворень, і комбіновані травми горлянки, що виникають в результаті впливу відразу декількох пошкоджувальних факторів. Поєднаними є зовнішні травми горлянки, оскільки перш, ніж травмувати горлянку, пошкоджувальний фактор проходить через м'які тканини шиї або обличчя.
Симптоми травм горлянки
Основними ознаками травм горлянки є: наявність раневого отвору; кровотеча з рани, рота або носа (при травмах носоглотки); виражений больовий синдром; порушення голосоутворення (при поєднанні з травмами гортані) і ковтання; розлад дихання, який може бути викликаний переломом під'язичної кістки, пошкодженням м'язів горлянки, западінням язика. Для травм горлянки характерне міхуріння крові, що відбувається в раневому каналі, коли потерпілий намагається зробити видих при затиснутому носі і закритому роті. Вузький раневий канал і розвиток набряку гортаноглотки можуть призвести до появи підшкірної емфіземи. Посттравматичний набряк гортаноглотки може стати причиною гострого стенозу гортані.
Травми горлянки можуть супроводжуватися пошкодженням розташованих поруч з нею нервових стовбурів, в результаті чого можливе виникнення парезів гортані, порушень артикуляції, афагії і навіть зупинка дихання. Травми носоглотки можуть поєднуватися з пошкодженнями решітчастої кістки, лобної і клиновидної пазух носа. При подібних травмах горлянки часто відзначається профузна носова кровотеча, витікання ліквора з носа, втрата свідомості, коматозний стан. Поєднання травм горлянки з хребетно-спинномозковою травмою в шийному відділі в переважній більшості випадків призводять до швидкого смертельного результату.
Летальний результат травми горлянки може бути обумовлений рясною крововтратою, механічною асфіксією, рефлекторною зупинкою дихання, травматичним шоком. Якщо цього не сталося і потерпілий вижив, то в подальшому періоді йому може загрожувати загибель від інфекційних ускладнень (флегмони шиї, низхідного медіастиніту, перихондриту гортані, сепсису) і аррозивної кровотечі. Травми носоглотки часто ускладнюються розвитком євстахіїту або гемотимпануму, що призводять в наслідок до гострого середнього отиту і розвитку тугоухості.
Діагностика травм горлянки
Діагностикою зовнішніх травм горлянки займаються переважно травматологи. При цьому важливе значення мають огляд рани і раневого каналу, визначення характеру поранення (проникаюче або непроникаюче), об'єктивна оцінка ступеня тяжкості стану потерпілого.
У діагностиці зовнішніх травм горлянки для визначення їх характеру і ступеня пошкоджень можуть застосовуватися рентгенологічні дослідження і комп'ютерна томографія ковтки, МРТ і УЗД м'яких тканин шиї, рентгенографія хребта, КТ навколоносових пазух і КТ черепа. У невідкладних випадках діагностика травми ковтки проводиться інтраопераційно.
Пацієнти з побутовими внутрішніми травмами частіше звертаються до отоларинголога. З діагностичною метою їм проводять фарингоскопію, риноскопію і ларингоскопію, бакпосів матеріалу з ковтки, дослідження голосової функції (стробоскопію, фонетографію, електролоттографію).
Лікування травм горлянки
Перша допомога при травмах ковтки полягає в зупинці кровотечі та відновленні проходження повітря в дихальні шляхи. Зупинити кровотечу можна шляхом пальцевого притискання сонної артерії та накладення спеціальної тиснучої пов'язки. Відновлення дихання необхідно при асфіксії і проводиться шляхом трахеотомії. Подальші заходи з лікування травми ковтки проводяться після госпіталізації потерпілого.
У стаціонарних умовах здійснюється ревізія рани та її первинна хірургічна обробка, протишокові заходи, ендоскопічне видалення чужорідних тіл горлянки. З профілактичною метою потерпілому з травмою ковтки вводять протиправцеву сироватку.
При рясній носовій кровотечі роблять задню тампонаду носа. Якщо травма горлянки супроводжується профузною кровотечею, показана перев'язка зовнішньої сонної артерії. При порушеннях дихання з загрозою асфіксії і при розладах ковтання, які супроводжуються небезпекою попадання їжі і крові в дихальні шляхи з розвитком аспіраційної пневмонії, вдаються до трахеостомії. Харчування пацієнтів з порушеннями ковтання проводять через шлунковий зонд, що вводиться через ніс.
Залежно від характеру травми ковтки та стану пацієнта проводиться комбінована медикаментозна терапія, що включає знеболюючі та протизапальні препарати, антибіотикотерапію, противідечне та дезінтоксикаційне лікування, трансфузійні заходи. Значні травми ковтки можуть вимагати її подальшого відновлення шляхом хірургічної реконструкції або пластики.
