Синдром розпаду пухлини - симптомокомплекс, обумовлений швидким руйнуванням великої кількості клітин злоякісної неоплазії. Зазвичай виникає при лікуванні хвороб системи крові, рідше - при терапії інших онкологічних захворювань. Супроводжується метаболічними розладами, які стають причиною розвитку аритмії, брадикардії, судоріг, розладів свідомості, гострої ниркової недостатності, поносу або запору, нудоти, блювоти, кишкової непрохідності та інших порушень діяльності різних органів і систем. Діагностується на підставі симптомів і даних лабораторних аналізів. Лікування - інфузійна терапія, симптоматична терапія, гемодіаліз.
Загальна інформація
Синдром розпаду пухлини - ургентний стан, що виникає в процесі консервативного лікування онкологічних захворювань. Найчастіше діагностується при гострих лімфобластних лейкозах і лімфомах, рідше - при хронічних лейкозах і солідних новоутвореннях різної локалізації. Синдром розпаду пухлини зазвичай виявляється на тлі прийому хіміопрепаратів або після завершення хіміотерапії, рідше спостерігається при проведенні променевої терапії, в окремих випадках розвивається спонтанно. Супроводжується виникненням гострої ниркової недостатності, обумовленої гіперурикемією. Становить загрозу для життя хворого, вимагає невідкладної корекції. Лікування здійснюють фахівці у сфері онкології, урології та реаніматології.
Синдром розпаду пухлини
Причини
Зазвичай синдром розпаду пухлини розвивається в процесі лікування злоякісних новоутворень, що обумовлено інтенсивним руйнуванням клітин пухлини під дією хіміопрепаратів або променевої терапії. Лейкози і лімфоми, особливо лімфома Беркітта мають початкову схильність до такого розпаду, що посилюється після початку лікування. Ризик розвитку синдрому розпаду пухлини збільшується при новоутвореннях великих розмірів. Через відносно повільне зростання судин, що не встигають за швидкою проліферацією пухлинних клітин, у великих пухлинах часто утворюються ділянки з недостатнім кровопостачанням. Ці ділянки можуть некротизуватися як спонтанно, так і при проведенні терапії, травматизації неоплазії або погіршенні кровообігу, обумовленому різними факторами (зміною стану хворого, здавленням великої живильної судини тощо).
При синдромі розпаду пухлини протягом короткого періоду часу руйнується велика кількість злоякісних клітин, що містять фосфати і пуринові нуклеотиди. Нуклеотиди метаболізуються в печінці з утворенням сечової кислоти. У крові різко зростає рівень сечової кислоти, фосфору, калію та деяких інших речовин. Поряд з перерахованими розладами при синдромі розпаду пухлини розвивається лактацидоз, обумовлений порушенням функцій печінки внаслідок ураження віддаленими метастазами та/або токсичного впливу продуктів розпаду неоплазії на клітини органу.
Виникають характерні для синдрому розпаду пухлини розладу кислотно-лужного і водно-сольового обміну, що мають негативний вплив на діяльність всіх органів і систем. Все це відбувається на тлі виснаження, метастатичного ураження лімфовузлів і віддалених органів, лейкоцитозу, анемії, розладів імунітету і попереднього накопичення токсичних метаболітів у крові, що ще більше погіршує ситуацію і може стати причиною різкої декомпенсації стану пацієнта з синдромом розпаду пухлини.
Через закислення крові знижується pH сечі. Кристали сечової кислоти осаджуються в мозковій речовині, збірних трубочках і ниркових канальцях, перешкоджаючи фільтрації і виведенню сечі. Відзначається зниження ниркового кліренсу і зменшення швидкості фільтрації нирок. Додатковим фактором, що посилює порушення функції нирок при синдромі розпаду пухлини, є гіперфосфатемія, що поєднується з гіпокальціємією. Через зниження рівня кальцію в крові підвищується рівень паратиреоїдного гормону, що стимулює виведення фосфатів з організму.
В результаті дії цього гормону в тканині нирок пацієнтів з синдромом розпаду пухлини відкладаються солі кальцію, що також перешкоджають фільтрації і виведенню сечі. Виникають азотемія, оліго- або анурія, що супроводжуються накопиченням токсичних продуктів обміну в організмі. Розвивається гостра ниркова недостатність, що становить загрозу для життя хворого на синдром розпаду пухлини. Гіпокальціємія і гіперкаліємія стають причиною порушень діяльності серцево-судинної системи. Розлади обміну тягнуть за собою порушення функцій центральної нервової системи і системи травлення.
Виділення ферментів, утворення осередків некрозу і зниження імунітету сприяють розвитку запалення, приєднанню інфекції і подальшому нагноєнню в зоні розпаду новоутворення і прилеглих тканин. Інфекційні ускладнення ще більше погіршують стан хворого з синдромом розпаду пухлини, ускладнюють процес лікування і можуть ставати причиною розвитку сепсису. Ще одним небезпечним ускладненням даного стану є розплавлення великої судини, що супроводжується рясною кровотечею.
Симптоми синдрому розпаду пухлини
Розвиток синдрому розпаду пухлини супроводжується погіршенням стану хворого. Виникають прогресуюча слабкість і гіпертермія. Відзначаються диспепсичні розлади: болі в животі, нудота, блювота, відсутність апетиту, запори або діарея. При ураженні ЦНС спостерігаються судоми, парестезії та порушення свідомості. Поразка серцево-судинної системи при синдромі розпаду пухлини проявляється брадикардією, аритмією і артеріальною гіпотонією. Про розвиток ниркової недостатності свідчать олігоурія або анурія. У пацієнтів із синдромом розпаду пухлини нерідко виникає жовтяничність шкірних покривів внаслідок порушення функцій печінки.
Поряд із загальною симптоматикою спостерігаються прояви, обумовлені локалізацією новоутворення. При розпаді раку молочної залози утворюються великі виразки. Синдром розпаду пухлини шлунка і кишечника може ускладнюватися розплавленням судини з подальшою кровотечею або перфорацією стінки органу і розвитком перитоніту. При розпаді раку легені можливі кровотечі, виникнення пневмотораксу і відходження рясної гнилісної мокротиння.
Діагностика
Діагноз виставляють на підставі клінічних проявів, даних лабораторних аналізів та інструментальних досліджень. Першою насторожуючою ознакою зазвичай стає зменшення кількості виділеної сечі. Для виявлення синдрому розпаду пухлини визначають рівень креатиніну, сечової кислоти, фосфатів і кальцію в сироватці крові. Оцінюють стан печінки з урахуванням результатів печінкових проб. При необхідності призначають ЕКГ, КТ та УЗД нирок.
Лікування синдрому розпаду пухлини
Незначні обмінні порушення коригують в амбулаторних умовах. При появі ознак розгорнутого синдрому розпаду пухлини пацієнтів госпіталізують у відділення онкології або реанімації (залежно від тяжкості стану і вираженості порушень). При нудоті і блювоті призначають протирвотні засоби. При запорах застосовують слабкі і клізми. При аритмії використовують антиаритмічні препарати. Для корекції водно-сольових та кислотно-лужних порушень хворим із синдромом розпаду пухлини проводять інфузійну терапію. Здійснюють контроль діурезу та корекцію питного режиму. У важких випадках пацієнтів направляють на гемодіаліз. При необхідності призначають анальгетики та протизапальні засоби.
Прогноз і профілактика
При своєчасному початку лікування прогноз при синдромі розпаду пухлини зазвичай сприятливий. Після корекції метаболічних порушень спостерігається відновлення функції нирок. За відсутності або пізнього початку терапії синдрому розпаду пухлини можливий летальний результат внаслідок гострої ниркової недостатності, зупинки серця або ускладнень, обумовлених розпадом новоутворення (внутрішньої кровотечі, перитоніту внаслідок перфорації стінки порожнього органу або важких інфекційних ускладнень).
Заходи щодо запобігання розвитку синдрому розпаду пухлини включають в себе рясне пиття за 1-2 дні до початку прийому хіміопрепаратів, а також регулярний контроль рівня креатиніну, сечової кислоти, фосфатів і кальцію в сироватці крові. У перший тиждень лікування аналізи здійснюють щодня. При появі клінічних або лабораторних ознак синдрому розпаду пухлини лабораторні тести проводять кілька разів на день.
