Доброякісні пухлини вологи

Доброякісні пухлини вологолища - додаткові утворення вологоліщної трубки, що розвиваються зі структур сполучної тканини, епітелія, судин. Перебіг доброякісних пухлин вологолища частіше безсимптомний; при збільшенні в розмірах пухлини можуть викликати відчуття чужорідного тіла, дискомфорт при статевому зносині, порушення дефекації і сечовипускання. Пухлини вологолища діагностуються в ході гінекологічного огляду, кольпоскопії, трансвагінального УЗД. Доброякісні пухлини вологаїща підлягають оперативному видаленню.

Загальна інформація

З доброякісних пухлин вологолища клінічна гінекологія стикається з кистами, фібромами, міомами, липомами, папіломами, гемангіомами. Походження доброякісних пухлин вологолища поліетіологічно; у їх розвитку передбачається певна роль порушень нейроендокринної регуляції, впливу вірусів, що рецидивують кольпітів. Доброякісні пухлини вологолища частіше виявляються у пацієнток у віці 20-50 років. Необхідність хірургічної тактики щодо пухлин вологолища диктується можливістю їх нагноєння, некрозу, рідше - злоякісного переродження.

Доброякісні пухлини вологи

Доброякісні пухлини вологи: симптоми, діагностика, лікування

Фіброма, міома, ліпома вологища

До справжніх доброякісних пухлин вологолища належать фіброми, міоми, фіброміоми, липоми. В основі зростання доброякісних пухлин вологолища лежить проліферація сполучної (фіброму), гладкомишкової (міома), рідше жирової (липома) тканини. Справжні пухлини локалізуються під слизової вологоліщної стінки; можуть мати вигляд одиночного вузла з широкою підставою або довгою ніжкою; рідше носять характер множинних вузликів.

Клінічно пухлини вологолища можуть проявляти себе тягучими або контактними болями, відчуттям чужорідного тіла, дискомфортом при статевому контакті, порушеннями дефекації і сечовипускання. Перекруть ніжки або крововилив у тканині пухлини вологолища може супроводжуватися некротизуванням, запаленням або нагноєнням. У рідкісних випадках спостерігається малігнізація доброякісних пухлин вологолища.

Справжні пухлини вологолища виявляються в ході гінекологічного огляду. При бімануальному дослідженні пальпується пухлина, пов'язана зі стінкою вологолища, що має чіткі межі, щільну консистенцію, обмежену рухливість. При огляді в дзеркалах виявляється вузол, що розташовується в області передньої стінки, на широкій підставі або ніжці під незміненою слизовою вологолища. Величина справжніх пухлин вологолища може досягати курячого яйця. У процесі трансвагінального УЗД візуалізується солідна структура пухлин вологолища, середня або знижена ехогенність, аналогічна фіброміомі матки.

При безсимптомних пухлинах вологолища за ними може бути встановлено динамічне спостереження. При тенденції до зростання або клінічної симтоматики пухлини вологолища видаляються оперативним способом: проводиться їх виловлення з підслизового шару в межах ложа або відсікання ніжки. Операція частіше виконується розширеним доступом; глибоко розташовані пухлини вологолища можуть видалятися із застосуванням черевностонового чревосічення. Морфологічна форма пухлини вологолища встановлюється в процесі гістологічного дослідження препарату.

Папіломи (кондиломи) вологолища

Папіломи (кондиломи) - це пухлини покровного епітелію, що мають вигляд сосочкових розростань на слизовій вологині. Папіломи служать проявом загальної папіломавірусної інфекції. Мають екзофітний ріст, мають тонку ніжку або широку основу. Папіломи можуть проявлятися зудом, печінням у вологині, контактними кровотечами при травматизації, незвичайними виділеннями. Папіломатозні пухлини вологи в ряді випадків піддаються розпаду або малігнізації.

Діагностика папілом включає цитологічне дослідження мазка, проведення кольпоскопії, біопсію пухлини вологолища з гістологічним дослідженням, ПЛР-визначення ВПЛ з типуванням неонкогенних і онкогенних штамів.

Видалення папілом вологолища суворо обов'язково і може проводитися медикаментозно, рідким азотом, лазером, електрокоагуляцією, плазмовою коагуляцією, хірургічним скальпелем, радіохвильовим методом. Після видалення папілом призначається імуномодулююча терапія.

Гемангіома вологолища

Гемангіоми - судинні пухлини вологолища з м'якою консистенцією. За структурою розрізняють капілярні та кавернозні гемангіоми. Виникнувши на слизовій вологині, гемангіоми можуть поширюватися на цервікальний канал і в порожнину матки. У деяких випадках відзначається вилучення і некроз судинних пухлин вологолища.

Гемангіоми вологолища частіше проявляють себе контактними кровотечами при травматизації. При поширенні судинної пухлини вологолища на внутрішні геніталії може виникати клініка гіперполіменореї.

При гінекологічному огляді гемангіома вологаїща має вигляд червоної, пурпурової або синюшної плями, що височіє над слизовою. Відзначається місцева набряклість слизової, розпушення покровного епітелію, нагрубування складок. При кольпоскопії звертає увагу на наявність великої мережі ^ омозуючих, на деяких ділянках - варикозно змінених судин.

Непрогресуючі, незязвні, не порушують оваріально-менструальний цикл судинні пухлини вологолища можуть бути залишені під спостереження. При прогресуючій клініці гемангіоми вологолища можуть бути видалені хірургічно, методами кріотерапії, електрокоагуляції, шляхом склеротерапії.

Прогноз при доброякісних пухлинах вологолища

Незважаючи на те, що озлокачествлення невдалених доброякісних пухлин вологолища відбувається нечасто, оптимальною тактикою щодо них є радикальне вичерпування в межах меж незмінених тканин. Рецидиви після видалення пухлин вологолища виникають рідко.

Наявність пухлини вологолища є обтяжуючим фактором перебігу вагітності, оскільки може перешкоджати нормальним пологам, провокувати дискоординовану родову діяльність, кровотечу. Ведення вагітності у жінок з доброякісною пухлиною вологолища вимагає динамічного відстеження стану новоутворення і завчасного вибору способу родорозв'язку.