Дефекти нижньої щелепи - втрата кісткової тканини внаслідок хірургічних втручань, травм, вогнепальних поранень. Зовнішній вигляд хворого змінюється залежно від локалізації ділянки ураження. При цьому спостерігається порушення жування, артикуляції. Діагностика дефектів нижньої щелепи ґрунтується на скаргах, даних анамнезу, результатах клінічного обстеження та рентгенографії. Протетичне лікування пацієнтів з дефектами нижньої щелепи спрямоване на відновлення функцій і корекцію естетичного дефекту. Для поліпшення артикуляції на реабілітаційному етапі показані логопедичні заняття.
Загальна інформація
Дефекти нижньої щелепи - локальний або дифузний спад кісткової тканини набутого характеру. Найбільш поширеними причинами виникнення дефектів нижньої щелепи є травми, хірургічні втручання, неопластичні процеси. Залежно від клінічної ситуації для заміщення ділянки мінус-тканини можуть використовуватися два основних методи лікування - кісткова пластика і протезування. У прогностичному відношенні ефективність відновного лікування дефектів нижньої щелепи залежить як від локалізації, площі ураження, кількості збережених зубів, віку і стану імунітету хворого, так і від своєчасності надання кваліфікованої медичної допомоги.
Дефекти нижньої щелепи
Причини
У більшості випадків дефекти нижньої щелепи є наслідком травм. В результаті вогнепальних пошкоджень виникають оскольчасті переломи, що супроводжуються втратою кісткової тканини. Одонтогенні злоякісні пухлини викликають дифузний лізис кістки. При лікуванні новоутворень виробляють часткову або повну резекцію, в результаті чого утворюється дефект нижньої щелепи. При остеомієліті щелепи також високі ризики формування деструктивних змін, обумовлені характером кровопостачання даної анатомічної зони.
У рідкісних випадках причинами дефектів нижньої щелепи є специфічні інфекційні захворювання. Секвестрація і відторгнення кістки спостерігаються при третинному гуммозному сифілісі, туберкульозі порожнини рота. Розрізняють також дефекти нижньої щелепи ятрогенного походження, що утворюються при порушенні алгоритму проведення місцевого або провідникового знеболювання.
Патогенез
Кровопостачання верхньої щелепи здійснюється з декількох гілок, тому при порушенні кровотоку по одній з них запускаються компенсаторні механізми, спрямовані на відновлення трофики. Кровопостачання нижньої щелепи має свої особливості, внаслідок яких при порушенні магістрального кровотоку виникає висока ймовірність розвитку ішемії. Тому токсичний остеомієліт частіше вражає нижню щелепу. У результаті виникає некроз кістки, її відторгнення.
Класифікація
Виділяють три основні групи дефектів нижньої щелепи:
- Пошкодження альвеолярного відростка. До цієї категорії відносять дефекти фронтального або бічного відділу, а також комбіновані ураження альвеолярної частини нижньоселистної кістки.
- Мінус-тканина тіла і альвеолярного відростка. У стоматології виділяють два види дефектів тіла щелепи: зі збереженням безперервності кістки і з порушенням її цілісності на всьому протязі.
- Післяопераційні дефекти. Розрізняють повні і часткові поразки, зі збереженням гілки або екзартикуляцією.
КТ лицьового скелета. Обширний дефект нижньої щелепи, обумовлений остеорадіонекрозом.
Симптоми
Зовнішній вигляд пацієнтів з дефектами нижньої щелепи залежить від локалізації ділянки ураження. Якщо зона мінус-тканини знаходиться у фронтальному відділі альвеолярного відростка, спостерігається западання нижньої губи всередину рота. Зуби в проекції дефекту нижньої щелепи відсутні. Слизова дна ротової порожнини плавно переходить на слизову нижньої губи. Клінічно при резекції бічного відрізка альвеолярної частини западіння тканин виявляють у проекції молярів, премолярів відповідного боку. Після видалення ділянки нижньої щелепи від серединної лінії і до молярів асиметрія обличчя стає більш вираженою.
При відкриванні рота фрагмент нижньої щелепи, що залишився, зміщується вниз і в напрямку серединної лінії. При дефекті нижньої щелепи в проекції різців з порушенням безперервності ментального відділу виявляють западіння підборіддя. При відкриванні рота два бічних фрагмента дислокуються вниз і до серединної лінії. Різко виражена деформація обличчя виникає при повній резекції нижньої щелепи. Під час внутрішньоротового огляду у пацієнтів на слизовій виявляють множинні рубці. Також спостерігається порушення жування, артикуляції.
Діагностика
Постановка діагнозу дефекти нижньої щелепи базується на підставі скарг, даних клінічного та рентгенографічного досліджень. При фізикальному огляді пацієнта з дефектом нижньої щелепи лікар-стоматолог виявляє ділянку западіння тканин. Зміщення підборіддя всередину визначають при ментальному дефекті. У момент відкриття рота бічні фрагменти нижньошелестної кістки дислокуються до серединної лінії і вниз. Кінчик мови, втрачаючи опору, виходить за межі червоної кайми нижньої губи.
Виражену деформацію особи виявляють при повному резекційному дефекті нижньої щелепи. При цьому на шкірі і слизовій є множинні рубцеві тяжі. Під час пальпаторного дослідження вдається виявити мінус-тканину. З додаткових методів дослідження для підтвердження локалізації і протяжності дефекту нижньої щелепи використовують:
- рентгенографію ЧЛО
- КЛКТ щелеп
- КТ щелепи.
Обстеження проводить стоматолог-хірург. Для вибору оптимального плану лікування, прискорення реабілітаційного періоду показані консультації вузьких фахівців: стоматолога-ортопеда, логопеда, психолога.
КТ (тривимірна реконструкція) дефект кісткової тканини нижньої щелепи у цього ж пацієнта.
Лікування дефектів нижньої щелепи
Відновлення анатомічної цілісності, нормалізація жування та артикуляції, корекція зовнішнього вигляду хворого - основні завдання в лікуванні дефектів нижньої щелепи. При дефекті зі збереженням безперервності кістки проводять пластику, при необхідності здійснюють віддалене протезування. Якщо безперервність кістки порушена, показано раннє протетичне лікування. При ментальному дефекті нижньої щелепи великої протяжності і при відсутності достатньої кількості опорних зубів, щоб уникнути артикуляційного перевантаження, застосовують шини. Для усунення западіння підборіддя показані шинуючі ортопедичні конструкції з ментальним виступом.
Для відновлення втрачених тканин при невеликих дефектах нижньої щелепи виконують кісткову пластику. За наявності протипоказань до оперативного втручання вдаються до віддаленого протезування. У разі утворення резекційного часткового дефекту нижньої щелепи без залучення в патологічний процес гілки виробляють кісткову пластику. При пошкодженні тіла нижньої щелепи в поєднанні з екзартикуляцією для заміщення дефекту використовують спеціальні апарати, що складаються з утримуючих і відновлювальних елементів.
Прогноз
Прогноз при дефектах нижньої щелепи залежить не тільки від локалізації, площі ураження, кількості збережених зубів, віку і стану хворого, але і від своєчасності звернення пацієнта до медичного закладу.
