Мосбахський лев (Panthera leo fossilis). Цей найбільший представник левових жив на нашій планеті приблизно сімсот тисяч років тому, в епоху середнього плейстоцену. Що стосується назви, то тварина отримала її тому, що найбільше число викопних останків було знайдено палеонтологами в районі села Мосбах, неподалік від німецького міста Вісбаден.
Опис
Важко сучасній людині уявити собі масштаби стародавнього тваринного світу.
Відомо, що мосбахський лев своїми розмірами міг змагатися лише з двома видами найдавніших представників сімейства котячих - античним тигром і шаблезубою кішкою. При цьому Panthera leo fossilis був не найбільшим хижаком - у довжину його тіло становило 2,4 метра без урахування хвоста. Однак ця величина більш ніж на 25% перевищує розміри нинішніх левів. Максимальна вага сучасного лева-самця може скласти 250 кг, тоді як мосбахський лев міг важити під 400. Різниця очевидна.
Вважається, що за своїми розмірами мосбахський лев міг бути співвіднесений з лігром - гібридом лева і тигриці, найбільшим з представників усіх сучасних котячих.
Палеонтологам доводиться вивчати і відновлювати вигляд звіра за його останками, а це важке завдання. Сьогодні не можна напевно сказати, якого саме був мосбахський лев забарвлення, чи мав гриву. Чи жив прайдом або надавав перевагу самотності. Можна лише припускати, порівнюючи свої умовиводи з даними науки, а також виглядом і поведінкою сучасних левових.
Чим харчувався
Найімовірніше, мосбахський лев в силу своїх розмірів не міг полювати на дорослих тварин, зокрема на шерстистого і степового мамонтів - адже вага дорослих особин досягала 10 тонн, а висотою ці представники хоботних могли бути більше 4 метрів. Мамонт, звичайно, був неймовірно сильний. З іншого боку, він був ласою здобиччю, оскільки рухався повільно, був неповороткий і наздогнати пристойному хижаку його нічого не коштувало. Тому лев задовольнявся мамонтятами, якщо випадав такий випадок.
Або йому доводилося ховатися в засідці, чекаючи більш швидконогу здобич, за якою ще належало побігати.
Конкуренти і вороги
За часів середнього плейстоцену в Євразії мешкало багато інших хижаків. Наприклад, шаблезубі кішки (гомотерії), печерні гієни і доісторичні печерні ведмеді. Вони могли полювати не тільки на антилоп, а й один на одного. Голод не тітка. Таким чином, виживати леву доводилося в непростих умовах.
Ось, наприклад, якою була б зустріч печерного ведмедя і мосбахського лева (на фото внизу - картина болгарського художника-палеоанімаліста Велізара Сімеоновскі).
Ймовірно, саме тоді склалася поведінка левів, яка збереглася до наших днів: як більша і сильніша особина, самець охороняв прайд, а самка, будучи більш рухливою і спритною, полювала.
Печерні леви
Часто мосбахських левів плутають з печерними левами. Насправді це неправильно, хоча і закономірно. Печерні леви (Panthera leo spelaea) вважаються нащадками мосбахських, і мешкали перші з названих в Євразії пізніше - не 700, а близько 300 тисяч років тому. Тобто, це більш пізній підвид Panthera leo fossilis.
Про печерних левів вченим відомо значно більше, ніж про мосбахських. Зупинимося на відомостях про них докладніше, якщо вже вони безпосередні родичі по низхідній левів мосбахських.
Ці істоти жили по всій Євразії, в тому числі в північній її частині. Останки цих тварин були знайдені в Сибіру (іноді сибірських печерних левів розглядають як окремий підвид і називають східносибірським печерним левом).
Освоюючи нові місця проживання південніше, печерний лев перейшов у свій новий підвид - лева американського (Panthera leo atrox). Всі вищеназвані тварини були предками сучасного лева.
Печерні леви, в тому числі і східносибірські, вимерли близько 10 тисяч років тому. Про їхній вигляд ми можемо судити за зразками наскального живопису, зроблених першими людьми в кам'яному столітті. Згідно з цими стародавніми малюнками, печерний лев не мав гриви, або ж вона у нього була малопомітною. На вовняному покриві, швидше за все, не було чітко відмінного малюнка, а хвіст закінчувався пензликом, характерним для левів взагалі.
Печерні леви жили прайдами. Помилково було б думати, що мешкали вони в печерах. Ті були потрібні не всім особинам цього підвиду, а лише як природне укриття для ослаблених і старих тварин. Але безліч останків цих левів було знайдено саме в печерах, чому печерний лев і отримав свою назву.
Ця тварина полювала найчастіше на великогих оленів і печерних ведмедів. Чому їх раціон був настільки одноманітний, невідомо, проте вчені вважають, що саме це стало причиною їх вимирання: у зв'язку з потеплінням клімату чисельність ведмедів і оленів скоротилася.
