Сіра гниль вражає баклажани найчастіше в разі перезволоження ґрунту з повітрям, а також при різких температурних коливаннях. А поширена вона практично повсюдно як у відкритому, так і в закритому ґрунті. У більшості випадків від цієї недуги страждають помітно ослаблені культури або відмирають частини рослин, тому вирощуваним баклажанам необхідно забезпечити максимально сприятливі умови, адже навіть холодні ночі є для них своєрідним стресом. І тоді шанси на хороший урожай значно зростуть.
Декілька слів про хворобу
Сіра гниль проявляється на баклажанах у вигляді розростаються водяних плям темного кольору. Утворюються такі плями на стебельках, листиках і плодах. Також після деякого часу на уражених ділянках можна помітити формування неприємного пухнастого білуватого нальоту, що поступово фарбується в сірі тони. А ще через деякий час поразки набувають вигляду сухої гнилі з яскраво вираженими концентричними колами. Примітно, що в суху погоду плями мають вигляд сухих виразок без найменших ознак нальоту.
Якщо у баклажана були вражені зав'язки, то плоди на них формуватися не будуть. А на вже заражених плодах тканини в місцях плям починають загнивати і мокнути.
Збудником сірої гнили баклажанів вважається шкідливий сумчастий гриб під назвою Botrytis cinerea Pers. А основними джерелами інфікування є конідії та склероції.
Поширення зневажливої сірої гнили відбувається через залишки інфікованої рослинності, з водою і по повітрю. Також ця недуга може поширюватися і через ґрунт, в якому патоген здатний зберігатися до двох років.
Особливо активно гриб-збудник розвивається при температурі близько двадцяти градусів, що поєднується з високою вологістю. А при різких температурних коливаннях, особливо в осінній період, сіра гниль без особливих зусиль може вражати і абсолютно здорові культури.
Як боротися
Найбільш дієвими заходами проти сірої гнили баклажанів є підбір для посадки стійких баклажанних сортів, ліквідація з ділянок пошкоджених частин зростаючих культур, фумігація грунту, своєчасне пасинкування баклажанів, обробка баклажанних посадок всілякими фунгіцидами і ліквідація з грядок післязбиральних залишків. Посів на грядках сидератів також співслужить хорошу службу.
Місце посадки баклажанів періодично слід змінювати, оскільки патогенний гриб-збудник сірої гнили зберігає свою життєздатність у ґрунті протягом двох років. Причому на колишні грядки другий рік поспіль не слід саджати не тільки баклажани, але й інші пасленові культури. Надміру загущувати баклажанні посадки теж категорично не рекомендується.
При вирощуванні баклажанів необхідно відрегулювати частоту поливів, щоб ґрунт надміру не перезволожувався. У разі необхідності ґрунт навіть підсушують. А для зростаючих у теплицях культур слід відрегулювати і температуру, оскільки порушення температурного режиму в теплицях є чудовою передумовою для розвитку сірої гнили. Також парники з теплицями періодично слід піддавати ретельній дезінфекції. Передпосадкова дезінфекція насіння баклажана теж буде вельми до речі.
Перед посадкою розсади в ґрунт, а також після її укорінення корисно проводити обробки мідьвмісними препаратами. Мідний купорос, колоїдна сірка, «Хом», «Тріходермін» і «Фітоспорин» є дуже ефективними засобами проти цієї шкідливої напасті. А в теплицях добре зарекомендували себе такі препарати, як «Фітоспорин» і «Циркон».
Раніше допомагають у боротьбі з сірою гниллю баклажанів і такі препарати, як «Антракол» і «Хорус». А з народних коштів для обприскування баклажанних посадок досить широко застосовується часниковий настій, обробки яким дають досить непоганий ефект.
