Попільна, або вугільна гниль, крім соняшнику може вражати ще й кукурудзу, квасолю, арахіс, картоплю і цукровий буряк. Особливою шкідливістю ця напасть відрізняється в сезони, що супроводжуються температурою понад тридцять градусів і недоліком вологи. Урожай соняшнику в результаті ураження попільною гниллю нерідко знижується на 25%, а в роки зі спекотним і сухим літом втрати можуть досягати навіть 90%. А зіткнутися з цією неприємністю можна у всіх районах обробки соняшнику.
Декілька слів про хворобу
Попільна гниль зазвичай проявляється у вигляді загального в'ядання культур, що підростають, у другій половині вегетації. Атаковані нею стебельки фарбуються в попільно-сірі тони, а всередині них відбувається утворення численних мікросклероціїв. Коренева система інфікованих культур розвинена дуже слабо, і після деякого часу корінці починають відмирати. А на кореневих шийках рослин формуються коричневато-буруваті плями, що поступово охоплюють стьобельки цілком. Потім плями, що досягли стебельків, світліють, набуваючи попільний відтінок. Інфіковані стебельки помітно розм'якшуються, а їх серединки сихаються і нерідко руйнуються цілком. У серединках стебельків, так само, як і під епідермою, починається формування значної кількості чорних грибних мікросклероціїв. Трохи рідше на хворих стебельках можуть утворюватися і занурені в рослинні тканини пікниди. А ось насіння і кошики попільною гниллю не вражаються.
Збудником злощасної напасті є шкідливий гриб Macrophomina phaseolina (Sclerotium bataticola), що характеризується високим ступенем паразитизму і досить широким ареалом поширення. Він здатний вражати понад триста різновидів дикорослих і культурних рослин. Грибний міцелій, поширюючись у паренхімі та епідермі стеблів, досить швидко руйнує їх структуру. А локалізується він головним чином в провідній системі головних коренів, а також в нижніх частинах стебельків і в кореневих шийках. Поступово патоген пробирається по стебельках вгору, провокуючи в'ядання листочків і їх подальше засихання. Через деякий час заражені рослини гинуть цілком.
Інкубаційний період при температурі в двадцять п'ять-тридцять градусів досить короткий і становить від шести до десяти днів, а крихітні склероції без зусиль зберігаються в ґрунті протягом п'яти-шести років. Зазвичай це відбувається тоді, коли погодні умови не сприяють їх активній життєдіяльності.
Примітно, що отриманий від заражених культур насіннєвий матеріал джерелом вторинної інфекції не є, проте при цьому він характеризується зниженими посівними якостями. Основним джерелом інфекції прийнято вважати залишки рослин.
Незважаючи на те, що попільна гниль вражає соняшник у всіх районах його обробітку (особливо в напівзасушливих і посушливих), найчастіше вона все-таки зустрічається на півдні України - там, незалежно від погодних умов, збудник інфекції відзначається щорічно.
Шкідливість попільної гнили досить велика - від інфікованих рослин практично не буває врожаю насіння. Особливо сильно ця недуга розвивається в загущених соняшникових посівах.
Як боротися
Серед основних захисних заходів проти попільної гнили соняшнику слід виділити використання толерантних гібридів і сортів, дотримання сівозміни (на колишні ділянки соняшник повертають не раніше, ніж через вісім років) і передпосівну обробку насіння фунгіцидами. Не менш важливо боротися і з сорною рослинністю, що сприяє поширенню інфекції.
У разі виявлення осередків попільної гнили всі інфіковані рослини необхідно видалити з ділянки і спалити. А активізації ґрунтових антагоністів збудника і мінералізації післязбиральних залишків посприяють зяблева оранка і своєчасне лущення.
