Моніліоз, або моніліальний опік - одне з найнебезпечніших захворювань абрикоса. Атаковані ним абрикосові деревця нерідко гинуть, в результаті чого садівники можуть залишитися без довгоочікуваного врожаю. Розвитку та подальшому поширенню даної напасті чималою мірою сприяє встановлення в період цвітіння абрикосових дерев прохолодної і вологої погоди (ріс і туманів). Деякі садівники вважають, що достатньо боротися з цією недугою лише по осені і навесні, однак це зовсім не так - з моніліозом слід боротися постійно.
Декілька слів про хворобу
Головною ознакою ураження абрикосових дерев моніліозом вважається зміна звичних відтінків квіткових пелюсток - вони поступово буріють. Також на інфікованих деревцях починають в'янути і поступово всихати не тільки квіточки, а й молоденькі плодові гілочки, молоденькі однорічні прирости і молоденькі листочки. А як тільки недуга охопить гілочки щільним кільцем, вони починають відмирати. Через деякий час може загинути і деревце цілком.
На товстих деревних гілочках починається інтенсивне утворення тріщин, що перетворюються по закінченні деякого часу на ранки, з яких рясно виділяється камедь. В результаті абрикосові деревця виглядають так, немов були обпалені вогнем.
Збудником моніліозу є специфічний гриб, який, атакувавши дерева в період цвітіння, пригнічує їх і далі. Патоген проникає всередину через квіткові пестики і досить швидко поширюється по всьому дереву. Зачіпає він і кореневу систему.
Найбільш оптимальними умовами для розмноження патогенного гриба вважаються волога тепла погода і температура повітря в діапазоні від п'ятнадцяти до двадцяти градусів (з подальшим пониженням). Як правило, інфекція атакує молоденькі гілочки і квіточки. А тривалість інкубаційного періоду становить від трьох до шести днів.
Як боротися
Для посадки найкраще підбирати саджанці стійких до шкідливої напасті абрикосових сортів (Ювілейний, Краснощокий та ін.). Надмірно загущені посадки необхідно систематично проріджувати - між деревними стовбурами має бути дотримана відстань в чотири-п'ять метрів. Між деревцями порослі також потрібно позбуватися. А крони важливо намагатися обрізати таким чином, щоб зберігалася можливість для якісного обприскування дерев у майбутньому.
У атакованих моніліозом абрикосових дерев регулярно слід обрізати всі сухі гілочки і спалювати їх. Також потрібно видаляти і заражені плоди. Пошкоджені ділянки гілочок і стовбурів обробляються садовим варом, а нижні скелетні гілочки зі стовбурами - звісткою з мідним купоросом.
Після того, як закінчиться листопад, пристовбурні кола рекомендується ретельно перекопати. Під осінню перекопку бажано внести якісні добрива. Деревні крони відразу ж після листопада обробляють бордоською рідиною (3 - 4%). Як варіант підійде і «блакитне» обприскування мідним купоросом (2 - 3%). А з настанням зими не завадить повторити «блакитне» обприскування або ж провести обробку розчином сірчистої вапна (20%).
Коли на зміну зими прийде весна, до старту розпускання нирок повторюють обробку бордоською рідиною (3%), змішаною з різними фунгіцидними препаратами. Відмінних результатів можна домогтися, якщо використовувати препарат «Хорус» - плодові деревця обробляють їм не тільки на самому початку розпускання нирок, але ще й після зав'язування плодів у разі встановлення низьких весняних температур (від трьох до п'ятнадцяти градусів).
Через те, що весняна погода відрізняється нестійкістю (підвищується вологість, відбуваються перепади температур), ще з осені, відразу ж після перекопування ґрунту, рекомендується спочатку замульчувати грунт у пристовбурних колах, а потім укрити його снігом і гарненько притоптати. Знижена в приствольних колах температура здатна затримати старт цвітіння абрикоса до встановлення більш теплої і відносно стійкої погоди, а сухе повітря в поєднанні з високою температурою негативним чином позначиться на розмноженні патогена.
