Життя багатьох рослин починається нелегко. Не є винятком і гігант Сагуаро. Він пробиває собі шлях з маленького зернятка, яке з хорошої випадковості потрапило в потрібний грунт, під сінь дерева або чагарнику. Після сильних дощів із зернятка вибивається паросток, який років через 25-30 досягне у висоту близько метра. Ну ось, цю рослину вже можна назвати кактусом. Через 50 років кактус Сагуаро досягає дорослого стану і вперше зацвітає прекрасними білими квітами, що розпускаються тільки вночі. Після досягнення п'яти метрів у висоту у кактуса формуються бічні відростки. Дорослі рослини сягають у висоту до 15-ти метрів, важать до 6-8-ми тонн і живуть до 150 років. Цікаво і те, що на 80% складаються ці гіганти з води, при їх значній вазі - це просто справжній колодязь води в пустелі.
Перші десять років свого життя Сагуаро проводить у тіні дерева або чагарнику, які служать маленькому кактусу захистом від вітрів, дають тінь у спекотні сонячні дні. Та й поживне середовище під корінням дерева підтримує життєдіяльність Сагуаро. З ростом кактуса дерево, що його оберігає, помирає. Справа в тому, що кактус занадто активно висмоктує воду з бідного ґрунту, і деревцю або чагарнику - покровителю практично нічого не залишається. Сагуаро всмоктує воду настільки ефективно, що навіть може лопнути від надлишку води. Через це і з'являються і кактуса нові відростки після кожного дощу. Верхівки кактуса покриті спеціальними білесими волосинами, які захищають рослину від спеки, якщо прибрати це покриття, то температура збільшиться на 5 градусів! Ще однією дивністю Сагуаро є висихання рослини зсередини.
Гіганти Сагуаро не знають нестачі у відвідувачах. Багато птахів ховаються від хижаків і негоди, видалбливая в м'якій серцевині кактуса дупла. Незважаючи на гострі голки, такі птахи як золотистий дятел і дрібний темний дятел влаштовують у кактусі свої гнізда. З часом пернаті гості залишають свої притулки, а на їх місце в пустотах кактуса оселяються інші птахи, наприклад, ельфовий сичок, найменша в світі сова, а також різні ящірки. Тварини пустелі використовують плоди кактуса як їжу. А заодно й поширюють насіння кактуса Сагуаро по всій пустелі. Плоди Сагуаро можна збирати, тільки отримавши дозвіл від вождів деяких індіанських племен. З цих плодів індіанці варять традиційний солодкуватий густий сироп.
Кактуси Сагуаро є невід'ємною частиною пустельних пейзажів південного заходу Америки, символом пустелі Сонора, що простерлася від Мексики до південних кордонів Арізони. Щоб не допустити зникнення цих горделивих гігантів, був створений Національний Парк Сагуаро.
