Антракноз здатний вражати огірки на будь-якій стадії їх зростання і розвитку. Особливо сильно страждають від нього огірки, що вирощуються в плівкових конструкціях і в польових умовах. А в південних областях антракноз без зусиль атакує і вирощувані у відкритому грунті огірки. До речі, крім огірків ця шкідлива недуга може вражати і ряд інших гарбузових культур - дині, кавуни, люфу, і трохи рідше - гарбуз. В окремі роки ця напасть може призвести до втрати доброї половини врожаю, тому з нею обов'язково потрібно боротися.
Декілька слів про хворобу
Помітити прояви антракнозу можна ще на стадії вирощування огіркової розсади - на кореневих шийках рослин починається формування коричневатих трохи вдавлених плям. Однак найчастіше недуга атакує листові платівки, які покриваються плямками коричневого або жовтого кольору. У більшості випадків плями розташовуються по краєшках листових платівок. А якщо поразка занадто сильна, вони можуть і зливатися. Як правило, такі плями характеризуються абсолютно різними розмірами. Часом вони можуть і розриватися, утворюючи численні щолевидні отвори. Інфіковані листочки майже завжди дуже слабо функціонують.
Поразки на стебельках, як правило, ідентичні поразкам на листочках. Хворі стебельки частенько обламуються. Зараження досить швидко поширюється по всьому стеблю, і в результаті рослини починають гинути.
На уражених плодах формуються продовгуваті вдавлені плями світло-коричневого забарвлення і найрізноманітніших розмірів. Міцелій часто проникає вглиб тканин приблизно на 3 - 4 мм.
На всіх інфікованих частинах огірків розвивається грибне спороношення, що має вигляд численних подушечок блідо-рожевого кольору, що зливаються в суцільний наліт або розташовані концентричними колами.
Збудником антракнозу огірка є шкідливий гриб, що розвивається при досить широкому діапазоні температур - від чотирьох до тридцяти градусів. Вологість повітря при цьому повинна бути досить високою - близько 90 - 98%. А інкубаційний період триває в середньому від чотирьох до семи днів.
Зберігається патоген або у вигляді мікросклероціїв у залишках рослин, або у вигляді міцелію в зібраних з хворих плодів насінні.
Важливу роль у поширенні руйнівної напасті відіграють членистоногі комахи і вода - при поливах вона змиває конідії, провокуючи тим самим їх блискавичне розосередження по зростаючим культурам.
Як боротися
Найбільш ефективними профілактичними заходами проти антракнозу огірка є ліквідація післязбиральних залишків, чергування культур у сівозміні, глибока зяблучна згашка і передпосівне протравлювання насіннєвого матеріалу. Найчастіше як протруйник застосовується «Тірам». Можна замочити насіння перед посівом і в розчині «Імуноцитофіту». А інфіковану розсаду слід своєчасно вибраковувати.
Систематично потрібно проводити і дезінфекцію конструкцій теплиць, а також грунту, що знаходиться в них. Нелішнім буде також оздоровлення ґрунту шляхом внесення органічних добрив і біопрепаратів.
Щоб зупинити розвиток антракнозу, рекомендується знизити вологість повітря хоча б до шістдесяти відсотків. Також огіркові посадки починають обприскувати фунгіцидами. Хорошого ефекту допомагають домогтися препарати «Квадрис» і «Абіга-Пік». Вельми непогано допомагають обробки сірчаними препаратами, однопроцентною бордоською сумішшю і суспензією хлорокісі міді (0,3%). А домогтися найкращих результатів допомагає протока під корінь дорослих культур та інфікованої розсади розчином бордоської суміші в концентрації 0,5 - 1%. Спершу рясно поливають ґрунт водою, а потім за допомогою лейки проводять полив підготовленим препаратом, причому поливають лише корінці і основи стебельків. Як правило, на кожну рослину витрачається по 0,5 - 1 л даного складу.
