Більше 40 років тому був запущений зонд «Вояджер-1» (Voyager 1) і він все ще продовжує робити відкриття. У 2012 році зонд вийшов за межі геліосфери Сонячної системи і став першим рукотворним міжзоряним космічним апаратом. Відтоді зонд вивчає процеси в просторі, на який наша зірка чинить мінімальний вплив. І цей простір сам по собі виявився зовсім не безмовним.
Як повідомляють у виданні Nature Astronomy дослідники, за межами геліосфери «Вояджер-1» зафіксував «гул» плазми, інтенсивність якого виявилася вищою за очікувану. Сонячний вітер вже не вторгається в цю область простору, хоча потужні коронарні викиди Сонця під час його активності чутні в постійному і монотонному плазмовому шумі як розкати грому.
Плазму в міжзірковому газі або щільність електронів фіксує один з небагатьох робітників за 40 років прилад «Система плазмових хвиль» (PWS, Plasma Wave System). Цей прилад фіксував радіохвилі, створювані Сатурном і Юпітером, але по-справжньому проявив себе на кордоні геліосфери і за її межами. Справжнім відкриттям стало детектування досить сильної активності електронів у міжзірковому просторі, куди не долітає сонячний вітер. Ця інформація допоможе краще зрозуміти процеси за межами зоряних систем.
"Він дуже слабкий і монотонний [гул], тому що знаходиться у вузькій смузі частот, - сказала Стелла Окер (Stella Ocker), автор дослідження. - Ми виявляємо слабкий, постійний гул міжзоряного газу ".
