Кліматичні зобов'язання та енергетична криза в Китаї прискорили прийняття рішень щодо майбутнього атомної енергетики в Піднебесній. Новий план передбачає будівництво в країні 150 нових атомних реакторів протягом наступних 15 років. Це надихнуло видобувні компанії в усьому світі, але відразу призвело до появи ознак дефіциту урану. Фактично Китай подвоїть кількість атомних реакторів, побудованих у всьому світі з 80-х років минулого століття.
Неважко здогадатися, що за наступні 15 років споживання урану зросте більш ніж удвічі, оскільки атомні електростанції починають знову входити в моду у всіх країнах. Китай, звичайно ж, задасть тон і стане новим світовим лідером у цій сфері, але нові АЕС почнуть будувати дуже і дуже багато, включаючи, судячи з останніх новин, навіть Японію і Німеччину. Над Японією ще парить привид Фукусіми, а Німеччина продовжує залишатися під тиском «зелених» ініціатив, але енергетична криза розмиває як перше, так і друге.
Ринок видобувних і пов'язаних з переробкою урану галузей з ентузіазмом сприйняв новини з Китаю. Справа в тому, що останнім часом спотова ціна на уран почала знижуватися і впала до $43,2 за фунт (0,453 кг). Щоб утримати зниження цін ряд видобувних компаній, наприклад, канадська Cameco і казахстанська «Казатомпром» повідомили про зниження прогнозів з видобутку урану у зв'язку з локдауном і проблемами в ланцюжках поставок. Більш того, ці та інші компанії в ланцюжку видобутку і поставок почали створювати резервні фонди сировини, дотримуючись його до появи «хороших» цін.
Нарешті, в гру вступили біржові спекулянти. Численні хедж-фонди почали перепродувати заявки на покупку урану і попутно викликали зростання вартості акцій видобувних і переробних компаній. Оскільки новина прийшла з Австралії, де видобуток урану практикується давно і широко (хоча в самій Австралії поки заборонено будувати АЕС), акції австралійських компаній швидко пішли вгору, а видобувні компанії почали озвучувати плани з розконсервації закритих копалень і з нарощування виробництва урану в майбутньому.
Все йде до того, що атомна галузь виробництва енергії дуже і дуже швидко розшириться в досить короткі терміни. Як би не був страшний обивателям мирний атом, але від Китаю банально нікому не можна відставати. Навіть у простому економічному рівнянні перекіс у бік енергетичної могутності Китаю загрожує сумними наслідками для всіх інших економік світу. Сонячними панелями і вітряками з цим нічого зробити не можна. Принаймні, за 15 років. Парирувати атомні зусилля китайців можна тільки термоядерними реакторами, які можуть за цей час стати реальністю. Але це невідома складова рівняння, а АЕС - це реальність і від неї нікуди не подітися.
До речі, на цьому тлі зусилля «Росатому» зі створення замкнутого циклу переробки і використання відпрацьованого ядерного палива заграли новими фарбами. Якщо термояд не з'явиться в найближчі 50-100 років, чистого урану може на всіх не вистачити. А якщо вистачить, дефіцит загрожує проникнути в атомну енергетику набагато раніше, ніж очікувалося.
