Чому людині достатньо кинути погляд, щоб фокус зупинився на потрібному об'єкті, далеко той чи близько, а цифровим камерам це вдається далеко не завжди? Цим питанням задалися Йоганнес Бург (Johannes Burge) і Вільмон Гейслер (Wilson Geisler) перед тим, як приступили до створення нового алгоритму.
У майбутньому цифрові камери будуть здатні фокусуватися з тією ж швидкістю і точністю, як людське око, залишивши розмиті знімки в Люди і тварини керують фокусом, оцінюючи ступінь розмитості сцени, і потім налаштовуючи свій погляд на різкий фокус майже миттєво. Автофокус за контрастністю, що використовується в сучасних камерах, значно поступається за швидкістю. Він заснований на алгоритмі, що аналізує ряд знімків з різним фокусом: ближче і далі від об'єкта, вибираючи нарешті найбільш різкий кадр.
Бург і Гейслер відзначають, що, якою б не була сцена, в ній завжди зберігаються розмитість, різкість і деталі. Вони використовували обчислювальні засоби для визначення цих елементів і дійшли висновку, що можуть визначити, наскільки кадр вийшов з фокусу. Використовуючи це укупі з аналізом хроматичних аберацій лінз, він змогли не тільки визначити ступінь розфокусування, але і визначити її напрямок.
Ця техніка дозволяє відразу безпомилково вказати камері, наскільки і в якому напрямку слід змінити фокус, на відміну від методики визначення фокусу за контрастністю, заснованою на підборі чіткого кадру. Таким чином, при оптимізації алгоритму і нарощуванні обчислювальної потужності камер, останні зможуть працювати з фокусом набагато краще.
