Недалеко від Янгона - колишньої столиці М'янми - розташоване невелике місто Чайтхіє, поруч з яким на вершині гори розташоване відоме в усьому світі місце паломництва. Величезний булижник на краю гори Чайттійови дивиться так, ніби впаде в будь-який момент.
Гора Чайттійо.
Гранітний валун, відомий як Золотий камінь, залишається в такому становищі вже 2.5 тисячі років. На його вершині була побудована семиметрова пагода Чайтійо. Як стверджують легенди, камінь утримується на місці однією пряджю волосся Будди. Нібито Будда під час одного зі своїх візитів на Землю дав одну прядь свого волосся місцевому відлюднику Тайк Та. Відлюдник перед своєю смертю передав прядь синові короля Тіссу, який побажав, щоб волосся було назавжди закріплене на одному місці. Щоб їх не здуло вітром, король наказав дістати валун з дня моря і перенести його на Чайтійо (ця назва буквально означає «пагода на голові відлюдника»). Саме ця прядь волосся і оберігає Золотий Камінь від падіння. Святиня є важливим місцем паломництва для прихильників буддизму.
Ілюзія падіння.
Існує повір'я, що ті, хто відвідає Золотий камінь три рази протягом одного року, отримають благословення, і до них обов'язково прийде багатство. Весь валун покритий сусальним золотом. Він спирається на край відвісної скелі і частково звисає над прірвою.
Валун покритий сусальним золотом.
Багато хто думає, що валун є частиною гори, але це не так. Коли вчені вивчили його, то виявилося, що склад породи валуна і скелі відрізняються. Також валун трохи вище і більше, ніж висота пагоди - 7,6 і 7,3 метра відповідно. Золоте покриття було додано протягом багатьох років паломниками, які вже століттями приходять до Золотого Каменя, щоб вклонитися Будді. Серед них також з'явився звич залишати паперові гроші на паличках між поверхнею валуна і скелею.
Дух захоплює.
До Золотого Каменя Рок і пагоди Чайтійо досить важко дістатися. На звивистій 11-кілометровій гірській дорозі побудували перевалочний табір, де паломники можуть відпочити.
Сезон паломництва триває з листопада по березень.
У таборі вони знімають взуття, оскільки згідно бірманських повір останню частину шляху (трохи більше кілометра) до Золотого Каменю потрібно виконати босоніж. Сезон паломництва триває з листопада по березень і протягом цього часу серед скель навколо Золотого каменю не вщухає відлуння від піснеспіву паломників. Чоловіки-паломники, піднявшись на вершину гори, перетинають невеликий міст і шикуються в чергу, щоб доторкнутися до Золотого Каменя. Жінок же ближче, ніж на 10 метрів, до святині не підпускають - адже легенди свідчать, що саме жінка зможе скинути камінь вниз.
