Арсенал для зомбування
Ноам Хомський - професор мовознавства в Массачусетському технологічному інституті, лінгвіст, філософ, громадський діяч, автор книг і політичний аналітик вважається одним з найвидатніших мислителів нашого часу, розповідає El Club de los Libros Perdidos.
Його книги розійшлися по всьому світу. Особливо популярний складений ним список про способи маніпулювання людською свідомістю, до яких вдаються ЗМІ та уряди.
Прочитайте його - і вам багато стане зрозуміло:
1. Відволікання уваги.
Основним елементом управління суспільством є відволікання уваги людей від важливих проблем і рішень, що приймаються політичними та економічними правлячими колами, за допомогою постійного насичення інформаційного простору малозначними повідомленнями.
Прийом відволікання уваги досить істотний для того, щоб не дати громадянам можливості отримувати важливі знання в галузі сучасних філософських течій, передової науки, економіки, психології, нейробіології та кібернетики.
Натомість цьому інформаційний простір наповнюється новинами спорту, шоу-бізнесу, містики та інших інформаційних складових, заснованих на реліктових людських інстинктах від еротики до жорсткої порнографії і від побутових мильних сюжетів до сумнівних способів легкої і швидкої наживи.
2. Проблема - реакція - рішення.
Створюється проблема, якась «ситуація», розрахована на те, щоб викликати певну реакцію серед населення з тим, щоб воно саме зажадало вжиття заходів, які необхідні правлячим колам.
Наприклад, допустити розкручування спіралі насильства в містах або організувати криваві теракти для того, щоб громадяни зажадали прийняття законів про посилення заходів безпеки і проведення політики, що обмежує громадянські свободи.
Або викликати якусь економічну, терористичну або техногенну кризу, щоб змусити людей у своїй свідомості вжити заходів щодо ліквідації її наслідків, нехай і в порушення їхніх соціальних прав, як «необхідне зло». Але потрібно розуміти, що кризи самі не народжуються.
3. Поступовість.
Щоб домогтися прийняття будь-якого непопулярного заходу, достатньо впроваджувати його поступово, день за днем, рік за роком. Саме таким чином були глобально нав'язані принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм) в 1980-х і 1990-х роках.
Зведення до мінімуму функцій держави, приватизація, невпевненість, нестабільність, масове безробіття, зарплата, яка вже не забезпечує гідне життя. Якби все це сталося одночасно, то напевно призвело б до революції.
4. Відтермінування виконання.
Ще один спосіб продавити непопулярне рішення полягає в тому, щоб представити його в якості «болючого і необхідного» і домогтися в даний момент згоди громадян на його здійснення в майбутньому. Набагато простіше погодитися на будь-які жертви в майбутньому, ніж в сьогоденні.
По-перше, тому що це не відбудеться негайно. По-друге, тому що народ в масі своїй завжди схильний плекати наївні надії на те, що «завтра все зміниться на краще» і що тих жертв, яких від нього вимагають, вдасться уникнути. Це дає громадянам більше часу для того, щоб звикнути до думок про зміни і смиренно прийняти їх, коли настане час.
5. Інфантилізація народу.
У більшості пропагандистських виступів, розрахованих на широку публіку, використовуються такі доводи, персонажі, слова та інтонація, ніби мова йде про дітей шкільного віку з затримкою в розвитку або розумово неповноцінних індивідуумах.
Чим сильніше хтось намагається ввести в оману слухаючого, тим більшою мірою він намагається використовувати інфантильні мовні оберти. Чому?
Якщо хтось звертається до людини так, як ніби їй 12 років, то в силу значності у відповіді або реакції цієї людини також буде відсутня критична оцінка, що характерно для дітей.
6. Акцент на емоціях.
Вплив на емоції представляє класичний прийом нейролінгвістичного програмування, спрямований на те, щоб заблокувати здатність людей до раціонального аналізу, а в підсумку - взагалі до здатності критичного осмислення того, що відбувається.
З іншого боку, використання емоційного фактору дозволяє відкрити двері в підсвідоме для того, щоб впроваджувати туди думки, бажання, страхи, побоювання, примусу або стійкі моделі поведінки. Заклинання про те, як жорсткий тероризм, як несправедлива влада, як страждають голодні і принижені залишають за кадром справжні причини того, що відбувається. Емоції - ворог логіки.
7. Дебілізація населення.
Важлива стратегія - домагатися того, щоб люди стали нездатні розуміти прийоми і методи, що використовуються для управління ними і підпорядкування їх своїй волі.
Якість освіти, що надається нижчим суспільним класам, має бути якомога більш посередньою, щоб невігластво, що відокремлює нижчі суспільні класи від вищих, залишалося на рівні, який не зможуть подолати нижчі класи.
8. Просування моди на посередність.
Влада прагне впроваджувати думку про те, що модно бути тупим, вульгарним і невихованим. Цей спосіб нерозривний з попереднім, оскільки все посереднє в сучасному світі з'являється у величезних кількостях у будь-яких соціальних сферах - від релігії і науки до мистецтва і політики.
Скандали, жовті газети, чаклунство і магія, сумнівний гумор і популістські акції - все це корисно для досягнення однієї мети: не допустити, щоб люди мали можливість розширити свою свідомість до безкрайніх просторів реального світу.
9. Культивація почуття провини.
Ще одне завдання - змусити людину запевняти в тому, що тільки вона винна у власних нещастях, які відбуваються через нестачу її розумових можливостей, здібностей або докладаних зусиль.
У результаті замість того, щоб повстати проти економічної системи, людина починає займатися самознищенням, звинувачуючи в усьому самого себе, що викликає пригнічений стан, що призводить, серед іншого, до бездіяльності.
10. Відмінне знання людської натури.
За останні 50 років успіхи в розвитку науки призвели до освіти зростаючого розриву між знаннями простих людей і відомостями, якими володіють і користуються панівні класи.
Завдяки біології, нейробіології та прикладній психології система отримала в своє розпорядження передові знання про людину в галузі як фізіології, так і психіки. Системі вдалося дізнатися про звичайну людину більше, ніж вона сама про себе знає.
Це означає, що в більшості випадків система володіє більшою владою і більшою мірою керує людьми, ніж вони самі.
