Панове!
Хочу запропонувати для обговорення свою модель побудови Світу (прочитано багато). Спиратися буду тільки на логіку.
Є загальновідома гіпотеза виникнення Всесвіту. Була точка, стався вибух, Всесвіт (занадто голосно сказано, назвемо його Метагалактикою) став розширюватися (в даний момент він розширюється). Утворилося багато галактик, планет і сонячних систем. Потім піде зворотний процес, все буде стискатися в одну точку.
Давайте подивимося на це з філософської сторони.
Назвемо цю точку «Ми». Точка «Ми» розділилася на безліч «Я», щоб пізнати і змінити себе і навколишній її світ. Потім йде зворотний процес, безліч «Я» з'єднується з точкою «Ми».
Є прислів'я: «Всі дороги ведуть до Риму». Так і безліч «Я» прийдуть до точки «Ми», скільки б доріг не було. У Всесвіті є «Чорні діри», куди притягується вся видима для нас матерія - в одну точку. Прийде час, і станеться вибух цієї точки і народиться нове «Космічне диво».
Давайте опустимося на Землю. Людина, Земна куля - той самий Всесвіт. Навколо нас, як і всередині, є чорні точки, тобто «Чорні діри». Народження «Земного дива» у нас відбувається на очах.
«Я», «Ми», Всесвіт завжди пізнають і змінюють себе і навколишній його Світ, оскільки Всесвіт йде в нескінченність як в макро-, так і мікромір.
Процеси, що відбуваються як в макромірі, так і мікромірі, схожі. Матерія не є чимось постійним. Народження атомів, молекул, має походити на народження нашої Метагалактики, тобто при народженні всього нового, повинні утворюватися частина атомів, молекул, після смерті частина розпадається на більш тонку матерію.
Немає поділу слів Разум і Матерія, є тільки слово Разум.
«Матерія» теж прагне до розвитку. Всесвіт - це великий організм, що завжди розвивається.
Чому ми не пам'ятаємо попередні життя? Схід це пояснює тим, що наше серце не витримало б, пам'ятаючи попередні життя. Я б пояснив це тим, що в одній і тій же ситуації наше «Я» потрапляє в різні обставини, щоб більш об'єктивно пережити і оцінити її. Ворог ніколи не буде другом, якщо у нас збережеться пам'ять про колишнє життя, а Всесвіт завжди прагне до гармонії.
День - ніч, сон - пильнування, життя і смерть. Життя породжує смерть, смерть дає дорогу народженню. Немає початку і кінця життя. Час поняття відносний, є пройдений шлях від «Я» до точки «Ми» вже оновленої або, вірніше, зміненої, ніж попередня точка. Йде постійний розвиток розуму. Це Я, Ми всі разом, змінювали і змінюємо історію і вигляд земної кулі. Вирази «На мій вік вистачить», «Після мене хоч потоп» ніяк для нас не підходять. Подивися на квітку, на зірки, на наше суспільство. Ти частинка цих зірок, цієї квітки, цього товариства, а вони частинка тебе.
Пекло і Рай. Я можу уявити, що таке Пекло, але у мене не вистачає фантазії уявити Рай. Хто для мене його створив і що я там буду робити? Рай в моєму розумінні - це гармонія з самим собою і оточуючим мене Світом. Зло - добро, творення - руйнування. Немає Зла в чистому вигляді, є руйнування (зміна погляду на усталене життя) і подальше його творення.
Я і Диявол, Я і Бог.
Я - весь Всесвіт і його частинка.
Я в даний момент змінюю себе і навколишній мене Світ.
Ісус дуже багато говорив про Любов. Ось та сила, яка тільки творить і спрямовується до точки «Ми», тобто ми перейдемо на інший щабель розвитку і сприйняття Світу.
Років 20 - 25 тому я написав у один з журналів, що є Розум Земної кулі, що діяльність Людства буде схожа на роботу мозку. Інформація передаватиметься миттєво, одна людина доповнюватиме іншу. З появою Інтернету це вже здійсненно.
Думаю, що Людство в майбутньому буде «сонцеїдами» і поступово втрачатиме матеріальну оболонку.
Ну що, Господа! Боже? Так! Вам судити. Це просто логіка.
P.S.
Перш ніж взяти, потрібно дати. Щоб пізнати що таке спека, потрібно знати, що таке холод, щоб дізнатися холод, потрібно знати, що таке спека.
«Раб речей».
Немає правил і законів, як потрібно жити, є тільки Вибір.
Ганьба не гірша слави, перемога не краща за поразку.
Як іноді складно висловити свої думки словами...
Микола Петрович
