Згідно з Ейнштейном, людський досвід відносний, фіктивний і не відповідає справжній фізичній реальності. Для Тесли фізична реальність універсальна і просочує всі рівні космічного буття, тобто пізнання істини жодним чином не можна уникнути.
Згідно з Ейнштейном, ефір не є реальною категорією, а існує як результат помилкових наукових поглядів. Для Тесли ефір - єдине недифференційоване поле, що складається з часу, простору та енергії, а результатом резонуючі процесів в ефірі є народження матерії.
Згідно з Ейнштейном, час - це всього лише низка явищ, але не є фізичною категорією і фіксується за допомогою вимірювань стосовно кожної системи. Для Тесли час - реальний алгоритм овіщутої математики і створюється з ефіру завдяки резонансу фізичних систем, в ефір же воно і повертається.
Згідно з Ейнштейном, максимальна швидкість досягається у вакуумі, і це - швидкість світла, що дорівнює 300000км/сек. Для Тесли швидкість електромагнітних хвиль не обмежена, і проведені досліди і обчислення показують, що в принципі можливе перенесення хвиль і енергії на будь-які відстані, а швидкість механічних і електроволн крізь Землю набагато перевищує швидкість світла у вакуумі.
У розмовах з приятелями Тесла часто спростовував деякі з тверджень Ейнштейна і частіше ті, які відносяться до кривизни простору. Він вважав, що цим порушується закон дії і протидії: «Якщо в результаті величезних гравітаційних полів утворюється заокругленість простору, то через протидію воно повинно було б випрямлятися».
...
Сприйняття фізики Тесли вимагає зовсім іншого розуміння математики, по суті, до якоїсь міри сакрального розуміння в піфагорейському дусі. Піфагор вважав, що числа і предмети реально взаємопов'язані і в деяких властивостях відповідають один одному через інформаційні, математичні аспекти існування матерії як одного з проявів Божественного Логосу. Навіть менш уважний дослідник відразу помітить, що в працях Тесли відсутні нескінченно малі величини. Про Джеймса Максвелла, творця теоретичного електромагнетизму, Тесла з розумінням говорив, що його елегантні диференційні рівняння - це сама поезія; в бібліотеці Тесли можна було зустріти праці Джеймса Максвелла, так як вони були опубліковані, коли Теслі було двадцять років і він ще був студентом в Граці. Немає іншої причини, що дозволяє пояснити, чому Тесла їх не використовував, крім найглибшої і серйозної: він відкрив більш простий і більш ефективний спосіб і більш вдалу фізичну інтерпретацію математичних понять, за допомогою яких передбачав хід і результати експерименту. Цілком очевидно, що він був людиною такої сили і прозорливості, що міг усуватися від нав'язуваних сучасних йому висновків науки, її системи понять і математичного апарату, ще далеких від досконалості. Не випадково, що він не захистив диплома, що було для нього ознакою духовної незалежності, а не лінності або бунту, як це іноді буває.
