Незважаючи на очевидну важливість теми, серйозних і якісних матеріалів, присвячених цьому питанню, не так вже й багато, хоча періодично все ж з'являються цікаві роботи.
Так, нещодавно в інтернеті з'явилася геніальна, на мій погляд, аудіокнига «Практика підвищення рівня свідомості» (була записана за книгою «Гіпсусвідомлення», автора Даріо Саласа Соммера, псевдонім Джон Бейнс), в якій розповідається про сутність «Я» людини, свідомість і її можливі рівні.
Звертає на себе увагу те, що хоча вона була написана близько сорока років тому, її зміст абсолютно сучасний, а тема розвитку свідомості стає з кожним роком все більш і більш актуальною. Очевидно в цьому немає нічого дивного, оскільки незважаючи на величезні досягнення науки і техніки, сама людина не зазнала жодних суттєвих змін. Наш мозок працює в принципі так само, як і тисячі років тому, а наші дії як і раніше визначаються тими ж самими ментальними проблемами, пристрастями і турботами.
У цій книзі розглядається проблема наявності у людини серйозних порушень, пов'язаних з її нездатністю повноцінно використовувати можливості свого інтелекту, і звертається пильна увага на те, що в сучасному суспільстві людині притаманні незадоволеність, тривога і дезорієнтація, що «люди сплять на ходу» і більшість з нас живе фактично в стані сну, причому мова йде не про художнє перебільшення
Основною причиною цих проблем автор книги називає катастрофічно низький рівень Свідомості у сучасних людей, звертаючи при цьому особливу увагу на стан низького рівня пробудженості, тобто нерозвинену здатність людини перебувати в «справжньому моменті» - стані, що дозволяє засвоювати щоденний досвід і витягувати так звану квінтесенцію з переживаних подій.
Аналізуючи це явище, Даріо Салас дає розгорнуті і зрозумілі пояснення, чому звичайний стан пильнування людини, яке сприймається людьми не як сон, є всього лише «фізіологічним станом, який на перший погляд характеризується відсутністю явищ, притаманних сну», тобто таким пильнуванням, і що являє собою інше, «істинним сну». Він дуже переконливо обґрунтовує той факт, що ми насправді ніколи до кінця не прокидаємося і робить акцент на тому, що наш звичайний стан пильнування характеризується досить низьким рівнем свідомості, а при такій ситуації правильним буде вважати себе пробудженими тільки лише по відношенню до глибокого сну, при якому свідомість практично відсутня.
З цього випливає, що в більшості ситуацій наше пильнування ілюзорне. Необхідно зрозуміти, що коли, наприклад Ви «прокинулися» вранці, відкрили очі, встали з ліжка і стали робити якісь справи, то Ви при цьому прокинулися швидше за все далеко не повністю і фактично продовжуєте спати на ходу. А щоб по-справжньому повністю прокинутися необхідно досягти чіткого усвідомлення себе в справжньому моменті і всього того, що з Вами в цей момент відбувається. Такий стан характеризується високим рівнем свідомості, і саме він і дозволяє досягти справжнього самоконтролю, відсутність якого багато чого пояснює в поведінці і мисленні людей.
Даріо Салас пише: "Характерною рисою сучасного людства є відсутність самоконтролю в найширшому значенні цього слова. Це означає нездатність змусити свою машину під назвою «людина», а особливо мозок працювати належним чином, і це також означає, що люди не в змозі повною мірою використовувати наявні у них розумові здібності, їм важко підтримувати на належному рівні своє фізичне і ментальне здоров'я. Затуманений розум став їхнім нормальним станом... "
Спостереження точне і має глибоке значення. Ще Конфуцій говорив, що "світ перетворюють ті, хто зміг перетворити себе, знаючи, що найбільша майстерність починається з контролю розуму. Коли розум стає слухняним слугою людини, весь світ ляже біля його ніг ". Чому ж тоді, не дивлячись на важливість цього завдання, практично ніким і нічого для його виконання не робиться? Можливо тому, що ніхто, крім самої людини в цьому і не зацікавлений, адже несвідомою людиною так легко маніпулювати.
Розкриваючи цю тему, Даріо Салас каже, що "Все навколо ніби спеціально влаштовано так, щоб не дати людині досягти більш високого рівня свідомості. Преса, кіно, телебачення, радіо, настирлива реклама, вітрини, політичні та релігійні доктрини - все це схоже на добре організовану змову, мета якої - підтримувати стан гіпнотичного сну. Яскраві фарби, блиск металу, неонові вивіски, химерні архітектурні форми, нескінченна вервечка візуальних образів утримують в полоні розум людини. Механізм гіпнозу, однак, зароджується в психічній сфері людини, в основному в її уяві. Тому інтелектуал або вчений, занурений у складні роздуми, знаходиться в такому ж або навіть більшому гіпнотичному стані, що і телеманьяк. Калейдоскоп картин нашої уяви тримає нас у «засмученому» полоні штучного царства з його нескінченною низкою образів. Стимули можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. Тому, якщо ми захочемо позбутися гіпнозу, відмова від цивілізації нам не допоможе, оскільки нас гіпнотизують і наші власні думки.
Очевидно, що в такій ситуації рівень усвідомленого життя людей і їх розуміння того, що відбувається досить низький, а в кінцевому підсумку саме це і визначає якість життя. Технічний прогрес безумовно існує, сучасна техніка багато в чому полегшує нам життя, роблячи його більш комфортною, але іронія в тому, що саме технічний прогрес, з його різноманіттям зовнішніх стимулів і створенням всіляких умов для ментальної лені, робить завдання пробудження і розвитку своєї свідомості все складніше і складніше.
Враховуючи драматизм ситуації, рішення змінити систему освіти і навчати кожну людину бути свідомим прямо з дитинства, ймовірно було б дуже своєчасним. Але ж щоб навчати свідомості вчителі самі повинні володіти цими знаннями, їх розумінням і відповідним практичним досвідом. Де ж взяти таких вчителів? І в школах, і в інститутах сьогодні вчать швидше просто запам'ятовувати та інтелектуально оперувати інформацією, а як же бути з такими здібностями, як мислити, усвідомлювати, осягати справжнє значення і вчитися приймати власні рішення, на основі глибокого аналізу?
Ця проблема звичайно була і раніше, на це свого часу звертав увагу Фрідріх Ніцше, який говорив, що «Звичайна форма знання - знання без свідомості», Іммануїл Кант стверджував, що «Не думкам треба вчити, а мислити», але за останні десятиліття ситуація, особливо для підростаючого покоління, серйозно погіршилася і в своїй книзі Д
"Преса, література, кіно і телебачення пропагують насильство, патологічну сентиментальність, фаталізм і відсутність всяких цінностей. Псевдоідоли, такі, як гроші, секс і сила м'язів, атакують свідомість людей з самого раннього віку, створюючи у них хибну шкалу цінностей...
Дезорієнтація особливо характерна для молоді, яка ще не знає світу, в якому живе, і не має належної підготів. Молодим людям доводиться навчатися і накопичувати знання, не навчившись спочатку думати і приймати рішення, виносити оцінки. Вони змушені підкорятися моделям, які суспільство і культу так нав'язують їм усіма можливими засобами. Бунтарство моло дих абсолютно природне, це спроба не дати проковтнути себе, не приймати нав'язувані готові норми та ідеї, а виробити власний стиль життя.
Хоча нервова напруга, тривога і невпевненість в собі існували і в колишні часи, але ніколи вир життя не був таким стрімким, як сьогодні, і людина ніколи не піддавалася такому тиску з усіх боків ".
У такій ситуації будь-кому буде корисно зупинитися, поспостерігати і прислухатися до себе і до того, що відбувається навколо. Але сучасна людина схоже розучилася це робити, вона більше схожа на запрограмованого біологічного робота, в голові якого стоїть гул від нескінченного потоку інформації, повсякденних думок і турбот. Тому значущість підвищення рівня свідомості і перебування в справжньому моменті, як способу не плисти бездумно за течією, а протистояти дезорієнтації, стресу та інформаційному тиску, складно переоцінити. Тим більше, якщо взяти до уваги, що високий рівень свідомості завжди є синонімом розслаблення, спокою, ментальної ясності, самовизначення, збільшення кількості енергії та набуття вищого розуму.
Головне зрозуміти, що коли Ви не перебуваєте в справжньому моменті, не усвідомлюєте себе, Ви і не існуєте, оскільки ЄДИНА РЕАЛЬНІСТЬ - ЦЕ СПРАВЖНІЙ МОМЕНТ ЧАСУ, а людина живе в справжньому моменті часу тільки тоді, коли дійсно пробуджений. ДІЙСНО ІСНУВАТИ - означає реально усвідомлювати себе як індивідуальність. Питання Гамлета «бути чи не бути» в цьому сенсі несе в собі несподівано глибокий психологічний і філософський зміст, фактично він означає вибір між «БУТИ ІНДИВІДУАЛЬНІСТЮ» або «НЕ БУТИ ІНДИВІДУАЛЬНІСТЮ»; бути зрілою людиною, яка живе своїм розумом, або дитиною, яка чіпляється за «маму-суспільство».
Що ж робити, якщо хочеться вирватися за рамки сну наяву? Тим, хто бачить у цьому практичний сенс і зацікавлений у реальному пробудженні, можна запропонувати для початку звернути увагу на кілька простих і ефективних вправ, які описані в книзі «Гіпсусвідомлення».
© Азаров В.І.
