Слово «духовність» вживається в ужитку наших виразів дуже широко. І тільки через незнання його значення люди іноді відносять його лише до однієї людської діяльності - релігійної. Яскравий приклад тому - вислів автора однієї газетної статті під назвою «Дуже легка англійська». Цитую: "Але ж поняття духовності дуже конкретне! Його не можна підмінити поняттям освіченості, ерудованості і навіть обдарованості, як це постійно робиться ".
Але послухаймо думку іншої людини про духовність.
Що є духовність?
Синтез досконалості,
Прагнення духу до нової висоти.
Дорога до Бога -
Стверджує духовенство,
Мудрець відповість просто - шлях до себе,
Поет з художником підкажуть -
Натхнення,
Співак і композитор - пісня душі,
Політик - совість,
Фізик - переконання,
І всі вони по - своєму праві.
Духовність - це творчості початок,
Політ душі, що ввись спрямована,
В якій дзвінкою піснею зазвучала
Космічної гармонії струна.
Духовність не втрачає постулатів,
У ній Дух Святий,
Лише з нею ми багаті.
О.Рубежов
Думається, з думкою автора цього прекрасного вірша погодяться багато. Хоча релігія, безсумнівно, є зберігачем і розповсюджувачем дуже важливих високодуховних істин, таких як моральність, любов, доброта, милосердя і т. д., без наявності яких у нашому житті люди давно б знищили один одного. Але релігійність - це певне переконання, побудоване на знаннях про потойбічний світ і його реалії. А ось виконання високодуховних істин, тобто вміння бути добрим, милосердним, морально врівноваженим, культурним тощо - це і є духовність.
Термін «дух» говорить про присутність чогось нематеріального в якомусь значенні. Наприклад: воз-дух, о-дух-відворений тощо. Іншими словами, присутність духу - це наявність того, що не помацаєш, не зважиш, не виміряєш величинами, якими ми визначаємо матеріально-фізичні величини.
До духовних величин належать почуття, емоції, думки, переконання, бажання, свідомість, мислення, мораль, устремління, але й такі поняття, як такт і культура, освіченість, знання, краса, любов, доброта, милосердя тощо. Ці величини, як вже сказано, не виміряєш метрами, не зважиш, не помацаєш, але вони не менш матеріально-фізичних величин і цінностей беруть активну участь у нашому житті. Крім того, іменні духовні величини впливають на якість фізичних. Наприклад, якщо людина сама добра, поступлива, миролюбна, охайна, культурна, то ці духовні якості вплинуть і на її побут, і на коло спілкування, і на можливість більш вдало влаштуватися в житті. І навпаки, від злого, неспілкувального, неохайного, прискіпливого, жадібного всі бажають триматися подалі. Інакше кажучи, від якості духовних цінностей у нас самих залежать якість і цінність навколишнього нас матеріального світу.
За незнанням люди до духовних величин відносять лише позитивні якості. Але всі духовні величини діляться на два протилежних полюси: позитивний і негативний. Ще стародавні ділили їх на духовно чисті і нечисті: на світло і темряву, порок і чесноту тощо. Наприклад, візьмімо такі духовні величини, як почуття, думки, бажання, емоції. Хіба вони у нас тільки позитивні і високоякісні? Поруч з добротою може бути ненависть до тих, хто неугодний нам, інакше мислить і не так живе.
Логічний висновок підказує, що духовність є не якась конкретна людська діяльність, наприклад мистецтво, релігія, освіта тощо, а є ЯКІСТЬ цієї діяльності. Тому підходити однобоко до того, що в нашому житті є духовність, буде зовсім невірно. А ось проявляти духовність або високодуховність саме в тій справі і в тій сфері, які ми для себе в даний момент розуміємо під цими словами, ми можемо настільки, наскільки покращимо себе в цій сфері. Наприклад, у культурі або в галузі освіти, в релігії або в науці, в будівництві будинку або в чистоті і затишку. І навіть в освіченості та обдарованості, які автор статті «Дуже легка англійська» хвацько відмела від поняття «духовність».
Духовність - величина, що визначає риси між поняттями і функціями, такими як добре і погано, корисно і шкідливо, красиво і негарно, чисто і брудно, порядно, чесно або підло тощо. А значить,
ВСЕ, ЩО МИ ЗМОГЛИ СЬОГОДНІ ПОЛІПШИТИ ЯКІСНО, СТАЛО В НАС І НАВКОЛО НАС ДУХОВНОЇ ВЧОРАШНЬОГО, МИ ПІДНЕСЛИ І СЕБЕ В ДУСІ І ПОЛІПШИЛИ НАВКОЛИШНІЙ СВІТ. НАПРИКЛАД, НАВЧИЛИСЯ КРАЩЕ, ЯКІСНІШЕ МАЙСТРУВАТИ, ШИТИ, ГОТУВАТИ, СТАЛИ КУЛЬТУРНІШЕ, ОХАЙНІШЕ, ДОБРІШЕ, НАВЧИЛИСЯ СПІВЧУВАТИ ГОРЮ І БІДАМ ІНШИХ, ЇХ НЕДОСВІДЧЕНОСТІ І НЕВМІННЮ, СТАЛИ БІЛЬШЕ ЗНАЛИ САМЕ В ТОМУ, НАД ЧИМ ПРАЦЮВАЛИ, ДЕ СЕБЕ ПОКРАЩУВАЛИ. АДЖЕ МОЖНА БУТИ І ОДНОБОКО ДУХОВНИМ І СТВЕРДЖУВАТИ ПРО СЕБЕ: «Я ВИСОКОДУХОВЕН». НАПРИКЛАД, МОЖНА ДОСИТЬ ВИСОКО РОЗВИНУТИ СВОЇ РОЗУМОВІ ЗДІБНОСТІ, А В ІНШОМУ ТАК І ЗАЛИШИТИСЯ БЕЗДУХОВНИМ, БІЛЬШ НІЧОГО НЕ ЗНАТИ І НЕ ВМІТИ, ЖИТИ В ДОМАШНЬОМУ БРУДІ, В СХИЛАХ І
Або старанно молитися, шанувати (на словах) Святих пророків, але не виконувати їхні заповіти, з презирством і страхом ставитися до тих, хто з іншої релігії, хто з іншої нації, хто іншого переконання або не такого високого соціального становища. Про яку духовність може йти мова?
Але й такі фактори духовності, як чистість, красномовство і велике накопичення нереалізованих знань, теж не критерій всообщей високодуховності людини. А лише одна сяюча лампочка з сотень, які повинні згорнути в істинно високодуховній людині.
Бути високодуховним складно, але можливо і необхідно до цього прагнути. Адже в підсумку саме такі люди знають, як краще влаштувати і своє життя, і життя оточуючих.
Як мудро і правильно зауважив автор вірша, духовність - «це синтез досконалості». А що означає синтез досконалості? Це є сукупність безлічі якостей, всезнання і (особливо) всеуміння. І релігійність тут не відіграє головну роль. Але релігії зберігають і поширюють знання про те, звідки ми отримуємо знання і закони життєрозвитку і як якісно, правильно реалізувати отримані знання в нашому житті. Тому відзначати роль релігій у розвитку аспекту «духовність», як і в цілому в життєрозвитку людей, таку ж оману, як і не визнавати освіченість, ерудованість і обдарованість тощо. Інша справа, чи варто входити в релігійне (чи інше) співтовариство? Чи необхідно воно вам? І чи отримаєте ви там правильні відповіді на питання, що вас хвилюють? Адже кожна релігія доводить свою правоту. А хто вам дасть гарантію, що вами обрана релігія дійсно права? Переконливі доводи різних проповідників - це ще не критерій їхньої правоти. Будь - який проповідник готовий переконати кожного, хто до нього звернувся.
Для цього і потрібні всебічні знання, щоб самим отримати задовольняючі вас питання. Хто задовольняє саме вас, бо хтось задовольняється вже знаємим, а хтось тим, що знають інші. Але мудріші люди не зупиняються на цьому, а шукають більшого.
Ще стародавні пророки наказували нащадкам: «Прагніть до сукупності досконалості», «Перетворюйтеся оновленням розуму вашого» (Біблія). Іншими словами, накопичення та оновлення різносоторонних знань змінюють (оновлюють) розум людини. А реалізація всебічних знань (їх сукупності) в результаті робить людину досконалою - здатною реалізувати себе в будь-яких умовах і обставинах життя.
Приклади життя показують: чим духовніша людина, тим вона активніша, порядніша, чесніша, добріша, культурніша, цілеспрямованіша, працьовита, чуйна на потреби бідних і біди інших і т. п. Такі люди можуть бути одночасно і художниками, і музикантами, при цьому можуть володіти науками і не нехтують простою працею, творчістю і вважають її невід'ємною А воно так і є, бо все твориться працею. Ці люди легкі в спілкуванні (з усіма), доброзичливі, чисті в помислах, чесні, охайні, прагнуть до нововведень, до всебічних знань, культурні в істинному розумінні цього слова тощо. Вони можуть вірити в Бога і відвідувати якусь церковну парафію, а можуть і не поділяти переконань віруючих.
На противагу їм однобоко духовні люди можуть читати, багато знати, володіти прекрасними ораторськими здібностями, бути ерудованими, знатними і відомими своїми досягненнями або бути дуже побожними, релігійними, але нічого іншого ні робити, ні вміти вони не можуть і не хочуть. Зазвичай ці люди егоїстичні, до всіх вимогливі, зарозумілі, але самі мало що можуть дати і створити. З ними буває цікаво і затишно лише до певних життєвих обставин. Як говорив про них Володимир Висоцький, виявити їх суть можна, «лише побувавши з ними в зв'язці одній», тобто в якій-небудь справі. Тому й великі пророки наказували: «У справах судимо».
Про духовність і про духовні риси можна говорити нескінченно, бо межі цим величинам немає. Вони лише змінюються якісно: і в позитивну і в негативну сторону. Вони скрізь і в усьому. Вони всюдисущі. Все, що ми ще не пізнали, для нас духовно, тобто вище нашого розуміння і досягнення. І те, що нас звищило над минулим, над вчорашнім, теж є вияв духовності. Ми в чомусь високодуховніші за наших предків, «отців», як їх іменують Святі Писання, а наші діти повинні стати ще духовнішими, якщо ми зможемо передати їм найкраще з нашого досвіду і досвіду минулих поколінь.
Отже, духовність - це все, що може зважити на наші вчорашні досягнення.
А ось високодуховність - це багатосторонні досягнення людини, найвищі в середовищі людей, найвищі за якістю, все, що ШИРОКО наближає нас до кращого, до нового, до досконалого.
Все низькодуховне тягне вниз, в інволюцію, до минулого, застарілого, віджилого, гальмуючого розвиток і прогрес.
А наскільки ми самі духовні - це визначають якості наших помислів, бажань і діл. У них, і тільки в них проявляються всі ті величини, функції, дії, які і визначають міру духовного потенціалу в людина.
