Багато сімейних пар нарікають на те, що колишньої любові вже немає між ними, а коли стосунки тільки починалися - які яскраві, пристрасні були почуття! Але чи любов була? Або ж за неї приймали закоханість?
Якщо ви живите до людини палкі почуття, незважаючи на його недоліки, якщо ідеалізуєте, обожнюєте предмет свого поклоніння - це закоханість. Можна до цього почуття віднести і першу любов, якщо вона виникла в ранньому віці, коли за плечима немає ще життєвого багажу, досвіду.
Закоханість може бути дуже сильним почуттям, вона викликає пристрасть, вибух емоцій, феєрверк почуттів, ви непідвладні доводам розуму, йдете на поводу емоцій. Можна сказати, що подібне почуття - ланцюг хімічних реакцій, фізичний потяг, але ніяк не любов. Хоча закоханість може стати стартовою точкою, від якої почнеться довга, складна дорога до справжньої любові.
На відміну від закоханості, любов вкрай рідко спалахує з першого погляду. Вона не буває сліпою, нерозважливою. Глибока щира прихильність - ось найбільш часта форма прояву любові. А подібна прихильність на порожньому місці не виникне, для неї потрібні час, знання натури улюбленого, властивостей його особистості, недоліків і достоїнств, об'єктивна оцінка їх.
Закоханість швидка і поверхнева, рано чи пізно вона проходить, любов же тільки міцніє з роками, навіть якщо вона чисто платонічна. У закоханості багато поривчастості, імпульсивності, а любов - почуття стабільне, спокійне, постійне.
Якщо людина подобається вам зовні, цього недостатньо для виникнення любові. Важливо поважати його складний внутрішній світ, приймати з усіма його потребами, дивацтвами, особливостями. Досягти любові можна, ретельно зрощуючи відносини, хімічні процеси і фізичні потяги тут ні до чого.
Сама по собі любов не зможе прийти, для того, щоб вона виникла, потрібно докласти чимало сил, часу, жертв, душевної праці. Це непростий шлях, але ті, хто пройдуть його - пізнають справжню любов, заради якої варто жити.
