Виявитися обдуреним завжди неприємно. А грамотно брехати сьогодні вміють багато людей. Але відрізнити брехуна можна не тільки за фактами, що не сходяться в розказаній історії. Деякі жести і повадки підкажуть вам, що співрозмовник бреше.
Навіть не найуважніший слухач може виявити підроблену історію. Для цього навіть не обов'язково, щоб якийсь факт не зійшовся. Людина, яка намагається збрехати, зазвичай говорить не по темі. Описує деталі, враження, але не події. Це зрозуміло: адже куди простіше вигадати, наприклад, незвичайні страви, ніж згадати точний список гостей.
Вказує на брехню відхід від відповіді, віджартовування. «Та хіба я запам'ятав?» у відповідь на просте запитання звучить вкрай непереконливо.
Мова людини - хороший показник її чесності. Якщо темп розповіді весь час змінюється, часом з'являються паузи в розмові, співрозмовник покашлює, то він напевно намагається збрехати.
Емоції теж є важливою деталлю. У щирому оповіданні вони виглядатимуть чесно, не награно. Брехливі ж факти супроводжуються мімікою з уповільненою реакцією. Надлишок почуттів також властивий брехунові - зайва радість або засмучення на порожньому місці в звичайній розповіді рідкісні.
При брехні людина зазвичай «закривається», ховається. Може прикривати рот долонею, тримати руки схрещеними, постійно почесувати ніс, терти очі, нервово теребити щось. Або перевіряти, чи все в порядку в його зовнішності - поглядати в дзеркало, чіпати то волосся, то одяг. Це навіть пояснюється науково: під час брехні обличчя і шия починають зудіти.
Багато що розкажуть і очі. Простий спосіб - уважно подивіться прямо в очі співрозмовнику. Якщо він бреше, то напевно захоче відвести погляд.
Несподівані запитання допоможуть викрити брехуна. Однак важливо не показати, що ви йому не довіряєте. Уточніть якусь деталь. Чим незначніше вона буде, тим краще. У процесі твору історії дрібні дані, на зразок цифр або імен випадково зустрічених людей, вже забудуться співрозмовником. Навіть якщо він знайде відповідь, ви помітите, що він забарився.
