Вірити можна в кого завгодно. Або у що завгодно. Головне - вірити. І в себе в тому числі. Як знайти або повернути віру, коли здається, ніби все летить в тартарари, попереду тільки морок і безвихідь?
А сором - це просто факт: я поганий, мені погано. Все взагалі погано і ніколи не стане добре. І з цим боротися куди складніше. З цього стану вибратися дійсно дуже і дуже непросто.
Віра і прощення
Де ж вихід? Як знову набути віри? Це дуже просто (звучить просто, але насправді дуже складно). Все починається з прощення. Себе. Інших. Бога, як би парадоксально або пафосно це не звучало. Навіщо це робити?
Потім, що ми не завжди розуміємо, де істина, а де брехня. Ми часто не в змозі зрозуміти вищого сенсу і абсолютної краси того, що з нами відбувається, хоча відомо, що «одні двері закриваються, щоб відкрилися три нових», «обличчям до обличчя обличчя не побачити» і «не було б щастя, та нещастя допомогло». У кожного є приклад зі свого життя, коли в моменті здавалося: все, кінець світу. Я не виживу і не переживу. А потім виявлялося, що це був найкращий варіант з можливих, але добровільно ми б ніколи його не вибрали.
Прощати потрібно завжди. Бачити в усьому божественне потрібно завжди. Це дає можливість брати на себе відповідальність за людське і вчить смирення і прийняття того, що нам посилає Провидіння (Всесвіт, Вищий розум, Бог - назвіть як завгодно). І саме це усвідомлення дає сили жити. Крок за кроком. Рухатися вперед. З вірою в себе і небо - і з покоєм в душі.
Роби, що повинен - і будь, що буде. Цей девіз, мабуть, зараз актуальний, як ніколи. А ще - прохання про те, щоб приймати те, що не можна змінювати і сили змінювати те, що змінити можна. І розум, щоб відрізняти одне від іншого.
