Дослідження вчених з Плімутського університету виявило один нетиповий спосіб поширення мікропластику - через штучні канати.
Автори порівняли різні види синтетичних канатів, які зазвичай використовують у морській промисловості. Вони взяли канати з різним ворсом, ступенем зношеності і матеріалом, щоб оцінити, скільки мікропластику виробляють різні типи.
Результати показують, що нові канати і ті, що вже відпрацювали рік, можуть викидати в океан близько 20 фрагментів мікропластику на кожен метр. Але в міру старіння мотузки мікропластик від'єднується все легше: канати, які служили більше двох років, скидали в середньому близько 720 фрагментів на метр, а ті, яким було десять років і більше - 760 фрагментів на метр.
Довжина каната під час лову риби може досягати 220 м залежно від типу судна і глибини океану.
Також автори змоделювали, скільки мікропластику потрапляє в океан, якщо до канату прикладають постійну силу, наприклад, щоб витягнути човен на воду. З'ясувалося, що якщо канат постійно тягнути, то мікропластику виділяється більше. В результаті 50 м нового канату виробляють від 700 до 2000 шматочків, а аналогічна довжина вже використаного канату може виділити до 40 тис. фрагментів.
Читати далі:
З'явився літак із зчленованими крилами і хвостом. Він може злітати без розбігу
Розвиток ШІ досяг критичної точки. Вчені просять взяти технології під контроль
Риба-вампір використовує оригінальний спосіб переміщення у воді
