Тамарілло, або Цифомандра бурякова, або Томатне дерево (Cyphomandra betacea) - плодова рослина сімейства Пасльонові. Фрукт, відомий нам як тамарілло, насправді отримав свою назву не так давно - 31 січня 1967 року. До цього часу він був відомий під вельми прозовим ім'ям - томатне дерево.
Такий дивний рубіж пояснюється досить просто - «тамарілло» це штучна, а точніше, комерційна назва, яка була офіційно закріплена за фруктом одностайною згодою новозеландських виробників томатного дерева. Придумав цю назву В. Томпсон, один з членів Новозеландської ради з просування томатного дерева на ринок. Він поєднав слово «tama», що означає мовою маорі «лідерство», і слово «rillo», що нібито має схожість з іспанською мовою. Що саме надихнуло містера Томпсона на таку назву - невідомо.
Кажуть, що спочатку це були складові «tama» і «tillo», але з якоїсь причини Томпсон змінив «t» на «r», і в підсумку ми маємо «tamarillo». За іншою версією, друга частина слова сталася від іспанського «amarillo», що означає «жовтий», оскільки перші плоди томатного дерева, побачені європейцями, були жовтого кольору. Втім, не це головне. Головне у всій цій історії - сам фрукт.
Ботанічний опис тамарілло
Невелике вічнозелене дерево або куст заввишки 2-3 метри з великим, овальним, блискучим листям. Квітки рожевато-білі, ароматні, з 5-членною чашечкою.
Живе зазвичай 8-10 років, в плодоношення вступає на другий рік.
Плоди тамарілло - яйцевидної форми ягоди довжиною 5-10 см, що ростуть гроздями по 3-12 штук. Їхня блискуча шкірка тверда і гірка, а м'якоть має кисло-солодкий смак, без аромату. Колір шкіри може бути оранжево-червоним, жовтим, зустрічається і фіолетове забарвлення. Колір м'якоті зазвичай золотисто-рожевий, насіння тонке і кругле, чорне. Плоди нагадують довгоплідні томати, тому іспанці і португальці, які вперше побували на батьківщині тамарілло, охрестили його томатним деревом.
Поширення тамарілло
Хоча походження Тамарілло не визначено, батьківщиною його вважаються Анди, Перу, Чилі, Еквадор і Болівія, де воно широко поширене, так само як і в Аргентині, Бразилії та Колумбії. Культивується і натуралізувалося у Венесуелі. Вирощується в горах Коста-Рики, Гватемали, Ямайки, Пуерто-Ріко і Гаїті.
Комерційно томатне дерево почали вирощувати в Новій Зеландії з 1930-х років, але в невеликих масштабах. Популярність фрукту забезпечила... Друга Світова війна, коли поставки екзотичних плодів - бананів, ананасів, цитрусових - з-за кордону були обмежені, а вирощування їх на території Нової Зеландії вимагало серйозних капіталовкладень. Тоді-то вся увага і була звернена на томатне дерево, яке крім легкості у обробленні володіло цілою низкою цінних властивостей, зокрема високим вмістом вітаміну С.
У 1970-ті роки Нова Зеландія випробувала справжній тамарілловий бум (до цього часу виробники вже змінили його назву), а на сьогодні ця країна є найбільшим споживачем тамарілло в світі. Для більшості експортних ринків світу цей фрукт залишається екзотичним. Крім Нової Зеландії постачальниками, правда, менш великими, є Колумбія, Еквадор.
Застосування тамарілла
Плоди тамарілло вживають у їжу в сирому вигляді, але частіше використовують для кулінарної обробки та консервування.
При покупці тамарілло вибирайте плоди з яскравим рівним забарвленням і щільно прилеглою плодоніжкою. На якісних плодах не повинно бути будь-яких плям, вм'ятин та інших дефектів. При насуванні м'якоть плоду злегка прогинається під пальцем, але швидко відновлює свою початкову форму. І ще момент: по можливості купуйте тамарілло, вироблені в Новій Зеландії. Ця країна зарекомендувала себе як кращий експортер-виробник тамарілло, що поставляє на міжнародний ринок якісну продукцію і гарантує безпеку споживачам.
Перед використанням занурити фрукт в окріп на хвилину, очистити від шкірки, як помідор, потім очистити чорне насіння. Також можна їсти тамарілло ложкою, вискаблюючи м'якоть з половинок. Але в Новій Зеландії діти часто збирають стиглі фрукти, відкушують кінець біля стебля і видавлюють м'якоть прямо в рот. З цукром охолоджений тамарілло - відмінний фрукт до сніданку. Тамарілло надає унікальний смак компоту, а також гуляшам і каррі.
Їсти можна свіжим, з цукром, дрібно порізати і використовувати в сальсах з лаймом, чилі, сіллю і перцем, або відварити (очищеним) в сиропі. Дуже красиво виглядає (а також смачно) у свіжих салатах.
Вони погано зберігаються і погано витримують тривалі перевезення.
