Найближча до Сонця планета, Меркурій, поступово зменшується в діаметрі. Перші ознаки цього були виявлені ще зондом Mariner-10 в 1970 році, про що повідомлялося у випуску новин BBC News. Однак до недавнього часу передбачалося, що Меркурій втратив близько 7 км в діаметрі за весь період свого існування в Сонячній системі. Завдяки проведеній серії досліджень і подальших розрахунків з'ясувалося, що за найактуальнішими на сьогодні даними, втрата в діаметрі збільшилася майже в два рази і становить вже 14 км.
Незважаючи на близьке розташування до Сонця, офіційною причиною зменшення Меркурія було названо його охолонення. Процес охолодження металевого ядра Меркурія, образно кажучи, змушує стягуватися планету в «поясі». Дане фізичне явище також супроводжується появою «складок» на поверхні - невеликих за своєю висотою гірських масивів. Хоча їхня вертикальна позначка в крайній точці не перевищує 3 км, довжина хребта може простягатися майже на 2 тис. км.
Простіше кажучи: поверхня стискається, ніби мокрий одяг після сушіння на сонці, а сам рельєф Меркурія все сильніше і сильніше деформується. Про це свідчать результати дослідницької діяльності орбітального зонда NASA Messenger, метою якого є спостереження за найменшою планетою земної групи. Варто відзначити той факт, що працюючий з 2011 року на орбіті Меркурія Messenger був відправлений туди ще в 2004 році. Майже сім років знадобилося космічному апарату, щоб досягти своєї кінцевої точки призначення.
Якщо проводити аналогію з Марсом або Місяцем, то темпи зменшення діаметру Меркурія можна умовно назвати навіть рекордними. Хоча на тлі загального діаметра першої планети Сонячної системи, який становить 4880 км, навіть втрата 14 км не є надто катастрофічною.
На думку вчених, спостереження за геологічними змінами Меркурія, якому налічується понад 4,5 млрд років, зможуть допомогти людству зрозуміти механізм і справжню природу процесів, що відбуваються при втраті планетою температури. Саме теплові коливання названі головною причиною зменшення в діаметрі Меркурія.
