Нові однокристальні системи Apple M1 зараз багато в чому випереджають продукти Intel. Але, схоже, у Apple були й інші причини для переходу на власні процесори крім простого бажання запропонувати клієнтам більш високу продуктивність. Все-таки перехід на нову архітектуру - вкрай складне і витратне завдання, але Intel
сама підштовхнула Apple до зміни платформи.
Apple підтримує досить тісні відносини з Intel з моменту переходу з архітектури IBM PowerPC у своїх Mac на процесори Intel x86 в 2006 році - виробник чіпів часто розробляє спеціалізовані варіанти своїх процесорів ексклюзивно для MacBook від Apple і iMac для настільних ПК. Але, судячи з недавнього інтерв'ю з колишнім інженером Intel, у партнерства була і зворотна сторона.
Відомий аналітик, що спеціалізується на продуктах Apple, і за сумісництвом співзасновник Loup Ventures Джин Мюнстер (Gene Munster) нещодавно поспілкувався з колишнім інженером Intel Чженом Лі (Zheng Li), і вони обговорили важливість чіпа M1 для довгострокових планів
Бесіда почалася з історичного екскурсу - Intel стала свого роду першопрохідцем в сучасному дизайні процесорів. Вона взяла «химерний» компонент комп'ютера - центральний процесор всередині, про який майже ніхто ніколи не думав - і перетворила його на загальновідому марку, самостійний комерційний продукт.
Пан Лі був одним з інженерів Intel, які працювали з Apple над створенням спеціальних процесорів під оригінальний MacBook Air 2006 року - першого тонкого ноутбука Apple, що створив моду на дуже тонкі мобільні ПК. Проект був настільки секретним, що ніхто в Intel, хто проектував чіп, не мав ні найменшого уявлення, для чого вони його створюють, поки не побачили, як Стів Джобс (Steve Jobs) дістав його з конверта на сцені Macworld 2008:
За словами Чжена Лі, Intel знала, що Apple є лідером в області споживчого дизайну, і прагнула співпрацювати з компанією, незважаючи на схильність Apple до секретності. Apple просто прийшла в Intel з проханням зробити щось специфічне, що відповідало б певним специфікаціям, заявивши, що хоче «розсунути кордони» технологій, але відмовилася надати будь-яку інформацію про те, частиною чого в кінцевому рахунку стане новий чіп.
Фактично, команда розробників Intel, якій було доручено працювати з Apple, була відокремлена від інших і отримала ексклюзивний доступ до певного цілком секретного веб-сайту, на якому були специфікації дизайну, зі суворими інструкціями не ділитися цими деталями ні з ким за межами основної команди.
Як зазначає пан Лі, головне, на чому наполягала Apple, - це формат: їй потрібно було якомога більш тонкий пристрій, здатний забезпечити при цьому нормальну продуктивність. На розробку і виготовлення чіпа і його передачу Apple для тестування знадобилося близько року, але знову ж таки, ніхто з інженерної групи так і не зрозумів, для чого буде використовуватися такий процесор.
На жаль, угода з Intel мала досить сильний підступ: який би контракт не існував між двома компаніями на розробку спеціалізованих мікросхем, технологія в кінцевому підсумку створювалася не виключно для Apple. Тоді як Intel за контрактом було заборонено продавати той самий чіп конкурентам Apple, купертинська компанія просто не могла стерти спогади інженерів Intel, які працювали над новими проектами. Тому Intel могла вільно використовувати цей досвід проектування, щоб запропонувати чіпи того ж типу іншим виробникам ПК на зразок Dell або HP.
"Коли я працював в Intel, ми розробляли ЦП для MacBook, і Apple була першою, хто випустила продукт. Вони спочатку зайняли лідируючу позицію на ринку, але вже через шість місяців розробки Intel прийшла до Dell і HP і запропонувала конкурентам Apple купити подібний запатентований новий дизайн з тонким форм-фактором ", - зазначив Чжен Лі.
Ось чому більшість новацій Apple Mac незабаром стали копіюватися іншими виробниками. Оригінальний MacBook Air був абсолютно революційним з точки зору продуктивності в такому тонкому форматі, але рік потому і Dell, і HP випустили ПК з такими ж перевагами, і настала ера ультрабуків. До речі, саму концепцію ультрабуків, яка, очевидно, повторювала в основних рисах MacBook Air, Intel дуже енергійно просувала на ринок.
Важливо відзначити: Intel не зробила нічого поганого - з її командою був укладений контракт на розробку розглянутих чіпів, і Apple значною мірою очікувала, що подібне станеться. Найкраще, на що міг розраховувати виробник MacBook, це 6-12 місяців фори до того, як конкуренти зможуть зрівнятися з її апаратними досягненнями.
Звичайно, перехід на M1 повністю змінює принципи цієї гри: Apple вдалося вирватися в лідери завдяки власному процесору. І нинішнім інженерам Intel, мабуть, зараз вкрай складно запропонувати щось подібне виробникам ноутбуків Windows. Втім, є Qualcomm і Windows 10 ARM, але поки ця зв'язка насилу просувається на ринку.
Як зазначив Чжен Лі, Apple завдяки чіпу M1 тепер контролює всі ключові компоненти, що дає їй можливість створювати нові потужні і привабливі продукти. А конкурентам буде дуже складно запропонувати аналоги, не витративши колосальні кошти на створення таких же чіпів - тобто Apple не буде мимоволі допомагати іншим створювати пристрої.
Фактично, новий MacBook Air з чіпом M1 - це лише перший досвід такого роду новацій. Це перший легкий, але дуже потужний ноутбук, який пропонує вдвічі більший час автономної роботи, ніж аналоги, і навіть не вимагає вентилятора. Ймовірно, такі переваги без очевидних недоліків дозволять компанії наростити свою частку ринку за рахунок ексклюзивних процесорів.
