З кожним днем все більша кількість людей на планеті отримують доступ до Всесвітньої мережі. Технології, що відкривають користувачам можливість познайомитися з таким поняттям, як «Інтернет», поступово стають ще досконалішими: зростає швидкість обміну даними, якість передачі сигналу, поступово знижується вартість послуг. За відправку і прийом пакетів даних відповідають десятки і сотні тисяч кілометрів кабелів, що стали частиною гігантської підводної дротової інфраструктури. Саме з їх допомогою з'єднуються найвіддаленіші місця на Землі для доступу до єдиної інформаційної мережі.
Фахівці дослідницької фірми Telegeography підготували оновлену карту підводної інтернет-системи, за допомогою якої можна усвідомити реальні масштаби і всю складність забезпечення світової спільноти доступом в Інтернет.
Представник компанії в інтерв'ю виданню CNN також розповів і кілька цікавих фактів, що безпосередньо стосуються даної світової системи. Варто зазначити, що величезний відсоток сучасних користувачів цілком і повністю залежить саме від підводних кабельних комунікацій. І поки ніякі супутники не можуть стати повноцінною заміною звичної дротової технології. Причиною цього є занадто велика різниця у вартості між двома рішеннями і ряд технічних обмежень, які не дозволяє виходу в Мережу через супутник бути конкурентоспроможним при наявності альтернативних варіантів доступу.
Сьогодні інтернет-кабель покриває і східне узбережжя Африки, і навіть такі віддалені території Океанії, як острови Тонга і Вануату. Щоб забезпечити якісну роботу протягом тривалого періоду експлуатації, розрахунок прокладки комунікаційного кабелю необхідно виконувати таким чином, щоб вона здійснювалася далеко від небезпечних підводних зон і розломів.
Основною ж проблемою при грамотному виборі точок, за якими буде проходити підводний кабель, залишається негативний людський вплив. 75% всіх несправностей викликані людським фактором - пошкодженням кабелю якорями морських суден і рибної ловлі в промислових масштабах. Решта 25% технологічних аварій є результатом сильних тайфунів, підводних землетрусів та інших катаклізмів.
Яскравим прикладом природного форс-мажору може стати цунамі 2011 року в Японії, коли більше 50% підводної кабельної інфраструктури поблизу Країни висхідного сонця було пошкоджено стихією. Однак у будь-якому випадку для систем такого рівня передбачається резервування та отримання послуги з іншого напрямку. Тим не менш, наведені для прикладу фактори ризику намагаються передбачити заздалегідь, щоб уникнути в майбутньому трудомісткого і дорогого ремонту системи.
Прокладання кабелю через Тихий океан обійдеться приблизно в $300 млн. Всього один кабель, введений в експлуатацію в минулому році і охоплює безліч населених пунктів Азії, обійшовся в $400 млн. Тут спостерігається пряма залежність вартості не тільки від загальної довжини, а й від кількості точок приєднання до материкової частини.
Сучасна інфраструктура підводних кабелів охоплює майже кожен куточок планети. Останньою частиною суші, до якої ще фізично не дісталася неймовірна за своїми масштабами мережа, значаться віддалені острови з нечисленним населенням. Цього року найбільшим за протяжністю кабелем стане ділянка, що зв'язує США з Мексикою і багатьма країнами Латинської Америки, а також інформаційний канал між Індією і Малайзією.
