Імуноглобулін при вагітності: навіщо він потрібен?

Вагітність тягне за собою різноманітні метаморфози в організмі і не завжди це зміни в позитивний бік. У цей період істотно знижується імунітет. Організм сам провокує цей процес, усвідомлено і цілеспрямовано.

Такий захід необхідний для успішного виношування малюка, щоб сам організм не сприймав його як чужорідне тіло, інакше плід може бути відторгнутий.

1. Іноді лікарі застосовують імуноглобулін при вагітності, наприклад, для тих, хто має проблеми з виношуванням. Засіб може вводитися у вигляді крапельниць або уколів. Цей препарат ґрунтується на активній речовині, виділеній з плазми, потім очищеній і сконцентрованій. Його дія спрямована на імуномодуляцію та імуностимуляцію.
2. Засіб допомагає організму протистояти різноманітним вірусам та іншим мікроорганізмам, які є збудниками захворювань. Ще однією особливістю препарату є заповнення рівня IgG-антитіл, що знижує можливість розвитку інфекцій у жінок з первинним і вторинним імунодефіцитом.

Випускається він у двох формах: готовому розчині і порошку. Відпускається тільки за рецептом.

Коли необхідно введення імуноглобуліну?

Існує два види цього препарату:

• анти-Д-імуноглобулін;
• «нормальний».

Це зовсім різні речовини і кожна з них має свої свідчення до застосування. При цьому призначають їх тільки в крайніх випадках, коли існує серйозна небезпека для здоров'я пацієнта.

1. Вагітним призначають імуноглобулін тільки при наявності реальної загрози передчасних пологів або викидня.
2. Крім цього, він застосовується при виникненні патологій (інфекцій), які можуть вплинути на здоров'я плоду і майбутньої матері. Крім того, даний засіб використовується при досить відомому резус-конфлікті.

Антирезусний імуноглобулін: що робити при вагітності?

За результатами медичної статистики виходить, що близько 85% людей - резус-позитивні, решта - резус-негативні. Конфлікт резусів виникає у двох ситуаціях:

• при переливанні резус-несумісної крові;
• при вагітності жінки з негативним резусом дитиною з позитивним. Останній варіант передбачає введення анти-Д-імуноглобуліну.

Імунна система може ділити будь-які клітини на «свої» і «чужорідні», але ця захисна функція стає проблемою під час вагітності, коли організм матері бачить ембріон як чужорідне тіло. Після того як таке сталося, жіночий організм приступає до вироблення антитіл-імуноглобулінів.

Коли вперше відбувається зустріч з чужорідним білком (антигеном), починає вироблятися імуноглобулін М. Він, у свою чергу, передає інформацію про зустріч антигена В-лімфоциту і той синтезує імуноглобулін G - специфічні антитіла, які створені для взаємодії з антигеном.

Якщо є антитіла до певного антигену, то має місце сенсибілізація організму. Найбільш значущою для медиків є сенсибілізація жінки до еритроцитів плоду, тобто несумісність резус-факторів крові.

Конфлікт резусів може спровокувати анемію і жовтяницю новонародженого, а в деяких випадках і більш важкі наслідки - пошкодження мозку і серця плоду.

Коли виникає резус-конфлікт?

1. При інфекції;
2. Гестозе;
3. Діабет вагітних;
4. Лікарських маніпуляціях;
5. Під час пологів;
6. При відшаруванні плаценти;
7. Раптової вагітності.

З цього випливає, що антирезус імуноглобулін при першій вагітності, яка протікає без ускладнень може і не синтезуватися. Після народження малюка або переривання вагітності ймовірність сенсибілізації зростає.

Профілактика виникнення резус-конфлікту

Стосовно жінки з негативним резусом необхідно звести до мінімуму інвазивні процедури, уникати абортів. При переливанні крові ретельно перевіряти сумісність. Зараз широко практикується і профілактика сенсибілізації матері до еритроцитів плоду.

• Є метод, що дозволяє визначити в крові рівень антирезусних імуноглобулінів. Під час вагітності даний аналіз проводять кожен місяць до 32 тижні, двічі на місяць до 36, а потім щотижня.
• У разі коли до 28 тижня антитіла до еритроцитів малюка не визначені або їх титр не перевищує показники 1 до 4, то в цей же час роблять своєрідне щеплення - укол антирезусного імуноглобуліну при вагітності внутрішньомишково (Резонатив, ГіпЕроу). Цей засіб являє собою готові антитіла до еритроцитів.
• Вони перебуватимуть в організмі близько 3 місяців, а потім елімінуються. У разі потрапляння крові плода в кровотік матері введені імуноглобуліни зруйнують її, тому імунна відповідь не розвинеться, і сенсибілізація не станеться.
• Повторне введення відбувається протягом 72 годин з моменту народження малюка. Такий захід дозволить знизити ризик резус-конфліктів при наступних вагітностях. Але другий антирезус-укол необхідний лише в тому випадку, коли після народження дитини була підтверджена її резус-позитивна кров.
• У цих же цілях антирезусний імуноглобулін застосовується після абортів, що відбулися після 8 тижнів з моменту зачаття, а також при викидах, позамисній вагітності або після передчасних пологів, при травмах черевної порожнини і після закінчення інвазивних процедур (наприклад, кордацентез і амніоцентез).
• Якщо на терміні 20 тижнів титр антирезусних імуноглобулінів перевищує показник 1 до 16, то контролювати рівень антитіл необхідно кожні 2 тижні. Одночасно лікар призначає УЗД, Доплер, КТГ, щоб стежити за станом дитини в утробі.
• Іноді в такій ситуації, при появі ознак гемолізу, виникає необхідність внутрішньоутробного переливання крові плоду, а також виникає питання про передчасні пологи. Обставини, що склалися, суворо забороняють вводити імуноглобулін.

Метод використання імуноглобуліну

Ліки вводяться внутрішньомишково за допомогою уколу або внутрішньовенно крапельним шляхом (крапельницею). У кожному окремому випадку лікар сам визначає необхідне дозування, керуючись індивідуальною переносимістю жінки і станом її імунітету.

Наслідки внутрішньомишкового уколу імуноглобуліну при вагітності

Варто зазначити, що негативні реакції з боку організму є дуже рідкісними. При введенні препарату необхідно дотримуватися дозування і швидкості введення, повинні бути дотримані й інші рекомендації.

Можлива поява незначних ефектів протягом першої години після введення препарату. Зазвичай це такі явища як:

1. загальне нездужання;
2. головний біль;
3. слабкість;
4. озноб.

У деяких жінок укол провокує підвищення температури.

Іноді виникають і більш рідкісні побічні явища, наприклад:

• задишка;
• нудота;
• блювота;
• діарея;
• сухий кашель;
• підвищений слиновиділення;
• болі в шлунку і грудній клітці;
• тахікардія;
• ціаноз;
• сонливість;
• свербіж;
• прилив крові до обличчя;
• шкірний висип;
• бронхоспазм;
• міалгія;
• болі спини;
• ікота;
• пітливість;
• ломота суглобів тощо.

Під час вагітності імуноглобулін широко застосовують, але його дію на плід і майбутню матір ще не до кінця вивчено. Саме тому рекомендується використовувати його тільки в тих випадках, коли ризик від прийому значно нижчий, ніж від небезпеки захворювання.