Людина жива, поки дихає. Наші предки свято вірили в те, що найцінніше у людини знаходиться в грудях.
Душа розглядалася як самостійна частина тіла, але з більш високою вібрацією і здатна переміщатися по всьому тілу, наприклад, піти від страху в п'яти. Китайці були переконані в тому, що душа розташовується саме в голові. Жителі Вавилона вірили, що вмістилищем для душі є вуха. Різні наукові теорії по-різному трактують місце, де знаходиться душа.
Чи душа є частиною мозку?
Перша наукова теорія про те, де живе душа була висунута ще в 17 столітті французьким філософом і математиком Рене Декартом. За припущенням Декарта, душа розташовується в епіфізі - єдиній непарній ділянці головного мозку людини. Епіфіз був відкритий радянським вченим Миколою Кобизєвим. Його послідовники визначили, що у дітей до шести років епіфіз за формою нагадує третє око з кришталиком, фоторецепторами і нервовими клітинами як у звичайного ока. Потім запускається зворотний процес, і третє око атрофується.
Дослідження за багато років показали, що люди, у яких в зрілому віці епіфіз зберіг свою початкову форму, володіли даром ясновидіння. Про таких людей наші предки говорили «відчуває душею». Чи це означає, що душа є частиною мозку? В університеті Джорджа Вашингтона вчені знімали енцифалограму у пацієнтів, які вмирають від серцевого нападу або від раку. У всіх вмираючих за секунди до смерті показники виглядали так, ніби в мозку стався вибух. З'являлися дуже сильні підйоми електричних імпульсів.
Вчені припустили що такий аномальний сплеск може свідчити про вихід певної кількості енергії. Раптом дослідникам вдалося зафіксувати вихід душі?
Місце душі - в серці
Якщо душа живе в мозку, чому свої переживання люди пов'язують із серцем? Можливо, саме серце є вмістилищем душі? У деяких релігіях вважається, що саме на сороковий день після смерті душа повністю покидає фізичний світ. Завдяки спостереженням вчених з'ясувалося, що на сороковий день після смерті руйнуються фізичні клітини людського серця.
У 2012 році німецькі вчені проводили експеримент з метою з'ясувати, в якому з органів людського тіла знаходиться душа. Були запрошені сто добровольців, які відчувають серйозні душевні переживання - розрив відносин, ревнощі, безвідповідальну любов. Вимірювали найменші зміни пульсу, дихання, серцевого ритму і протягом декількох годин показували випробовуваним відео з моментами з їх минулого. Так намагалися зрозуміти, який орган видасть мікроімпульси, які бувають в результаті стресу. Тобто намагалися зафіксувати душевні прояви випробовуваних і визначити, де знаходиться душа.
Визначити, в якому саме органі знаходиться душа, вченим в даному експерименті так і не вдалося. Дослідження показали, що під час сильних переживань людина відчуває ноючий біль у передній стінці грудної клітини. Тут знаходяться лімфатичні системи і вузли, а також сонячне сплетіння. Вчені припустили, що в лімфатичній системі є певна ділянка, яка контролює наші духовні якості. Тому під час сильних переживань люди відчувають сильний ноючий біль в області грудей. Але з таким висновком згодні далеко не всі вчені.
Чи може кров містилищем для душі?
Американські вчені переконані в тому, що саме кров є вмістилищем душі. Медиками фіксуються зміни не тільки в характері, а й у зовнішності людей, яким перелили чужу кров. Збільшується зріст, вага, змінюється форма вух і підборіддя. Колишній військовий лікар Олександр Литвин переніс переливання крові кілька років тому. Він втратив близько трьох літрів і втрату відновлювати було потрібно швидко.
Група крові в Олександра виявилася рідкісною, четвертою, і потрібної кількості її не виявилося. Колеги Олександра здали кров. В результаті він отримав кров від різних людей. Він довго не розумів, чому його тіло стало настільки змінюватися. Його зріст збільшився після переливання крові на чотири сантиметри, а вага зросла на п'ять кілограмів. Така вага протрималася у нього близько восьми років. "У мене з'явилися нові звички і смутні спогади про події, яких у моєму житті ніколи не було. Був ще цікавий момент. Протягом життя мочка вуха ніколи не змінюється. Після того, як мені перелили кров форма мочки моїх вух змінилася ". Чи кров справді є вмістилищем душі?
Пересадка органів дає розуміння про те, де насправді живе душа.
Фізіологи зі США на початку 2012 року спостерігали за групою літніх пацієнтів, для яких донорам були молоді люди. Загальні показники їх життєдіяльності після пересадки багаторазово зросли. Найбільше здивувало лікарів, що після операції у реципієнтів змінюються риси характеру. Анатолій Леонідович Усс, головний позаштатний трансплантолог Білорусі згоден з теорією про те, що з пересадженим органом пацієнту може переходити і частинка душі. "Будь-яка тканина людини розумна. Тому пересаджений орган, потрапляючи в чужорідне середовище починає проявляти свій характер ". Критики вважають, що пацієнти з пересадженими органами на підсвідомому рівні відчувають подяку до донорів, тому запозичують риси їхнього характеру.
Василю Ганзевичу в п'ятдесят років поставили діагноз - серцева астма. Допомогти йому могла лише пересадка серця. Після операції чоловік відчув себе набагато молодшим, почав вже через півроку з легкістю піднімати п'ятикілограмові гирі. У чоловіка з'явилася любов до спортивних ігор. До операції він нічим не захоплювався, навіть не міг пересуватися самостійно, без сторонньої допомоги. Змінився весь спосіб життя Василя Ганзевича. Тепер йому належить заново впізнавати себе.
"Коли я дізнався, що мені потрібна пересадка, у мене було лише одне питання: а раптом мені попадеться серце якогось бандита? " У штатах пацієнтів, які потребують пересадки органів лікарі попереджають про можливий ризик. І більшість людей погоджуються на життя зі штучним органом замість донорського. Невідомо, що принесе з собою пересаджений орган крім шансу на нове життя.
Де справжнє місце для душі
Артем Луговий, лікар - реаніматолог:"Не можна забувати про ДНК. Вона сама по собі високоенергетична структура. Набір хромосом у всіх однаковий, але завдяки ДНК ми всі різні ".
Виходить, що душа людини живе не в окремому органі людини, не в серці, мозку, а наповнює кожну клітку організму. І у вигляді інформації її частинка може передаватися іншій людині разом з будь-яким з органів донорського тіла.
