У нашому житті особливу роль відіграють ритми і повторення. Тому немає нічого дивного в тому, що найпопулярнішими і найуспішнішими в історії ландшафтного дизайну прийомами оформлення квітників і рабаток були і залишаються саме ритмічні прийоми. Народившись як засіб від нудьги і похмурості при заповненні площі під живими огорожами, ритм у квітниках став одним з обов'язкових інструментів, без якого не досягти успіху при облаштуванні складних композицій. Головний ворог монотонності і дивовижно простий цей прийом гри з ритмом дозволяє створювати барвисті, немонотонні та емоційні композиції.
Ритм в ландшафтному дизайні - один з найбільш важливих прийомів мистецтва оформлення садів, який надає всьому озелененню наповненість, енергію, зв'язаність і динаміку, викликає подив і захоплення, пробуджує емоції і задає напрямки руху погляду по саду, як би підштовхуючи його рухатися далі. Ритм керує сприйняттям і відчуттям, діє підсвідомо і буквально задає тон життя в саду.
Вплив ритму на композиції простіше пояснити з тих проблем, з якими він допомагає боротися:
- нудьгою;
- одноманітністю;
- безликістю;
- втомою;
- роздратуванням і занепокоєнням;
- монотонністю;
- буденністю;
- непостійством.
Особливо яскраво вміння грати з ритмом завжди проявлялося в класичних англійських садах з їх обов'язковими стриженими живими огорожами, прогулянковими зонами і серійними міксбордерами. Власне, саме від мистецтва висаджувати під нудними зеленими стінами або огорожами барвисті багаторічники, створювати рабатки по периметру саду або окремої зони з разючою загальною протяжністю, і залежить поняття ритмічного прийому оформлення.
Ритм - це універсальний засіб внесення різноманітності в широкі смуги рослин великої протяжності і в композиції на великій площі. У величезних парках і садибах навіть класичний варіант з паралельними квітниками, що біжать один навпроти одного, і газоном між ними вимагав особливої майстерності в попередженні монотонності і нудьги. З аристократичних садів з їх величезними площами ритм сьогодні еволюціонував у важливий прийом при оформленні будь-якого, навіть маленького квітника, рабатки, пейзажної групи - як один з базових засобів в арсеналі будь-якого ландшафтного дизайнера.
Ритм у мистецтві оформлення саду - базовий прийом або засіб побудови композиції нарівні з симетрією та асиметрією, контрастами, масштабами, співвідношенням форм тощо. Але, безумовно, саме ритм є найбільш емоційним засобом боротьби з монотонністю. Це універсальний засіб «загострення» всіх декоративних характеристик складних композицій, виведення квітників і рабаток на емоційні та естетичні «піки», додання їм не просто цікавинки, а й естетичної виразності, цілісності.
Ритм надає будь-якій композиції цілісність, упорядкованість, продуманість і підпорядковує будь-який хаос, навіть колірний. І «працює» на будь-якому квітнику - і з десятком видів рослин, і з сотнею культур на запущених або створених без плану клумбах, при будь-якій колірній палітрі. Вміння ритмічних прийомів обмежувати, виділяти, впорядковувати колірну гаму композицій унікально: якщо з різноманітністю і строкатістю ви переборщили, то всього 3-5 ритмічних елементів повністю нівелюють будь-який недолік непродуманої гри фарб і форм.
На практиці ритм - це повторення, дублювання елементів і відстаней між ними (або обох цих компонентів одночасно), що створюють динаміку композиції і вводять в оформлення ефект закономірності. Щоб задати ритм, вибраний мотив (або елемент), потрібно повторити їх не менше 3-х, але й не більше 10 разів, розміщуючи на однаковій або продумано змінюваній відстані. Чим більше інтенсивність, повторення ритму, тим сильніше його емоційний вплив. Але дійшовши до певної емоційної межі, повторення може замість динаміки, навпаки, посилити монотонність. Тому більше 10 разів «безпосередньо» один ритмічний прийом не використовують навіть у дуже великих об'єктах.
Залежно від того, наскільки складною є задана ритмом закономірність і динаміка, ритмічні прийоми поділяють на два типи:
Статичний або метричний ритм. Виділений об'єкт або елемент повторюють на однаковій відстані. Такий прийом зазвичай застосовують у регулярному стилі і мінімалістичних проектах зі ставкою на геометрію, парадний ефект і класику. Статичний ритм часто використовують при створенні міксбордерів і рабаток, розставляючи по середній лінії на однаковій відстані обрані акценти. Метричний порядок, у свою чергу, поділяється на два типи:
- простий, з одним-єдиним елементом або рослиною, що повторюється через однакові інтервали - для некрупних і непротяжених об'єктів;
- складний, в якому до простого головного ритму додають ще один-два ритмічних чергування - розставлені рідше і з іншим інтервалом, інші за характером фокусні точки або колірні плями, що розбивають монотонний базовий ритм і створюють гармонію декількох повторень одночасно (для дуже протяжних бордюрів і рабаток, квітників великої площі, килимових міксбордерів
Складний, або музичний ритм. Об'єкти і відстані змінюються на зразок музичних композицій, «пульсують», то слабша, то знову проявляючись у повну міць. Такий ритм використовують у пейзажних течіях ландшафтного дизайну і сучасних садах без домінуючого мінімалізму. Найчастіше музичний ритм постає в якості хвилеподібного, спіралевидного, уривчастого (пунктирного) ритму, але він може бути і більш оригінальним. З таким ритмічним прийомом можна експериментувати нескінченно, використовуючи різні об'єкти на однаковій відстані або, навпаки, однакові об'єкти на різній відстані, грати на текстурі або деталях, плямах кольору, лініях тощо.
Відрізняються прості і складні ритмічні хитрощі і за інтенсивністю свого впливу. При прямолінійному використанні, однакових відстанях і елементах вплив ритму виходить сильним і концентрованим. Якщо грати з відстанню, розміщувати ритмічні елементи нерівномірно, ефект злегка пом'якшується, немає візуального напруження і нав'язливого впливу. Але зате і квітник або рабатка постають як більш складні і багатогранні композиції, деталі яких хочеться розглядати нескінченно.
Вміння надавати квітнику ритм, може, і здається дуже складним в теорії, але на практиці таким не є. Ритм покликаний викликати емоції, і саме на них потрібно орієнтуватися при створенні квітників, міксбордерів і рабаток у пошуку засобу зробити композиції більш виразними. Ритм вловлюється не розумом і зором, а настроєм, поривами і почуттями. І саме ними і потрібно постаратися керувати при використанні ритмічних прийомів, пам'ятаючи, що з ними дуже легко переборщити.
Розібратися, що до чого тим більше легко завдяки тому, що інструментів або методів введення ритму в декоративні композиції зовсім не так багато, як може здатися на перший погляд.
Власне, є всього два способи гри з ритмом квітника:
1. Вертикальні акценти. Це найбільш очевидний, дієвий і легко застосовуваний на практиці прийом. Вводячи у композиції візуальні «піки» і надаючи ритм саме вертикальному рельєфу, ви створюєте базовий ритм у композиції. Вертикалі оживляють будь-який ансамбль, надають йому виразність, змінюють сприйняття і борються з нудьгою. І в якості вертикальних акцентів зовсім не обов'язково використовувати стрижені пірамідки тису або бірючини: цю роль можуть виконати послідовно, контрольовано розташовані високі багаторічники, і статуї, і чагарники, і навіть опори з квітучими ліанами. Використовувати тільки одну рослину не обов'язково: можна розміщувати з повторами групи високих рослин і створювати складні «піраміди» і перепади висоти, щоб домогтися відчуття, подібного до музичної гармонії.
2. Колірні та текстурні плями. Посаджені групкою рослини з яскраво вираженим забарвленням або контрастно відрізняється від середовища розміром і типом листя, розташованого на однаковій або змінюваній відстані, не відразу кидаються в очі. І їхня роль у завданні ритму не завжди очевидна. Колірні та текстурні акценти розкриваються поступово, але дають куди більше емоцій і виразності, ніж акценти вертикальні. Використання ритму з колірних плям дозволяє не виглядати монотонним навіть килимовому міксбордеру. Повторення одного і теж же кольору або малюнка листя може змінюватися з сезону в сезон, зникати або накладатися один на одного і на інші ритмічні прийоми. Так, навіть розміщені на однаковій відстані кущі хости або папороті здатні створити не менш броський ритм, ніж стрижені сфери самшиту, якщо їх оточують рослини без настільки ж орнаментального ефекту. Та й використані в рабатці солістки- рози, розміщені в суворому порядку, додадуть будь-якому ансамблю ритмічну динаміку. А якщо доповнити ритм з хост суворим дотриманням відстаней між кущами астильб або гейхери, то до базового текстурного ритму додасться ще й колірний ритм інших рослин.
Найпростіше вивчити мистецтво введення і використання ритму в композиціях на прикладі великих рослин - деревних і чагарників. Чергування плодових дерев з ягідними кущами у фруктовому саду, висадка чагарників одного виду на однаковій відстані вздовж доріжки, використання однакових опор для ліан на рівному стані, крокові стежки, серії однакових квітників або грядок, алеї - все це очевидні приклади ритму.
Коли справа доходить до квітників і міксбордерів, рабаток та інших видів композицій з десятками рослин, ритмічні складові здаються куди більш складними. Адже потрібно враховувати взаємодію десятків факторів і створювати взаємозв'язки, що забезпечують динаміку без порушення гармонії. Але все залишається таким же простим завжди і скрізь: ритм вводять як окреме повторення конкретного елемента або мотиву. У спотворенні суті ритму і необхідності його «вирахувати» (а точніше, не втратити) в складних композиціях і криється головна складність з використанням ритму непрофесіоналами.
Ритм - це дуже простий прийом, і тільки його сприйняття і вплив - складний і неочевидний. Якраз у тому, як ритм змінює наші емоції і як керує настроєм і рухом, про якийсь один «об'єкт» відокремлено говорити не можна ніколи: ефект завжди будується на взаємодії, співвідношенні ритмічних порядків з оточенням і між собою. Але це не змінює суті самого прийому, доступного всім без винятку.
