Коренева гниль гороху зустрічається практично скрізь, де обробляється ця культура. Особливо сильно вона шкодить крихітним сходам, які швидко гинуть в результаті загнивання корінців з кореневими шийками і семядолів. Сильно ослаблені цією неприємною недугою рослини гинуть, а найбільш стійкі екземпляри характеризуються відставанням у зростанні. Злощасна напасть помітно знижує поглинаючу і адсорбуючу здатність коріння, а ураження вразливої судинної системи нерідко призводить до її інтоксикації. В результаті атаковані кореневою гниллю рослини або не плодоносять взагалі, або утворюють досить щупле насіння.
Декілька слів про хворобу
На самому початку розвитку кореневої гнили у інфікованих рослин буреють підсемядольні коліна. Трохи пізніше на головному корені, а також на кореневих волосинах і прикореневих частинах стебельків починають з'являтися коричневаті плями, поступово втрачають тургор і темніючі. А ще через деякий час вони відмирають.
Листочки атакованого кореневою гниллю гороху жовтіють і скручуються, а по закінченні деякого часу засихають і швидко опадають. Над місцями пошкоджень головних корінців утворюється величезна кількість бічних тоненьких корінців. А в разі встановлення вологої погоди інфіковані ділянки потихеньку починають покриватися неприємним нальотом рожеватого або білого кольору, що складається з крихітних подушечок блідо-рожевого або помаранчевого відтінків. Такі подушечки прийнято називати спородохіями. Боби і насіння теж частенько покриваються огидною рожеватою цвіллю.
Нерідко при ураженні цією недугою спостерігається ще й трахеомикозне в'ядання. Верхівки стебельків разом з листочками поникають і дуже швидко всихають. Судини листових черешків, корінців і стебельків з кольороножками набувають червонувато-коричневого забарвлення з найрізноманітнішими відтінками, яке особливо добре можна помітити на поперечних зрізах. Іноді на них можуть утворюватися і виразочки різної глибини. Також заражені культури дуже легко висмикнути з ґрунту.
Збудником шкідливої напасті є патогенний гриб, що мешкає на залишках рослин і в ґрунті і здатний поширюватися з насінням. Вражати зростаючі культури даний патоген здатний протягом усього вегетаційного періоду, починаючи від моменту проростання насіння і аж до їх повної стиглості. У разі сильного інфікування ґрунту або при сильному ураженні насіння крихітні проростки досить часто гинуть ще до того, як почнуть проклевуватися молоденькі сходи.
Чималою мірою розвитку кореневої гнили гороху сприяють знижена вологість повітря (в межах від 45% до 60%), перегрів ґрунту і високі температури. Також на розвиток шкідливої недуги впливають пізні терміни сівби, надмірне поглиблення насіння в ґрунт при посіві і зрідженість або загущеність посівів гороху. Нерідко з цим захворюванням можна зіткнутися і при дозріванні насіння в разі встановлення вологої погоди. А часом коренева гниль продовжує свій розвиток навіть у сховищах.
Найчастіше з кореневою гниллю гороху можна зіткнутися в Казахстані, в Поволжі, на Північному Кавказі і на півдні України.
Як боротися
Щоб зменшити уражуваність гороху кореневою гниллю, рекомендується підбирати для висаджування найбільш стійкі горохові сорти. Рідше за інших вражаються цією напастю такі сорти, як Кубанець 1126 (лущильний сорт), а також сорти Уладовський 10, Незсипається 1 і ряд інших.
Висівати насіння необхідно в добре оброблений і теплий ґрунт. А щоб посилити зростання корінців і тим самим підвищити їх стійкість до небезпечної недуги, застосовують калійні і фосфорні добрива. Необхідно проводити і постійну боротьбу з сорною рослинністю.
Також протягом вегетаційного періоду допускається обробляти горохові посіви дозволеними фунгіцидами.
