Червона гниль початків кукурудзи найчастіше розвивається в тому випадку, якщо ближче до фази повної стиглості зернят помітно знижується температура повітря або часто йдуть дощі. А гриб-збудник даної недуги небезпечний не тільки тим, що він істотно знижує врожайність кукурудзяних посівів, але ще й тим, що виділяються їм токсини здатні вражати тварин і людей, провокуючи у них розвиток ефекту нейротоксину (один з різновидів ураження нервових клітин).
Декілька слів про хворобу
На кукурудзі, що знаходиться в стадії молочно-воскової стиглості, на атакованих червоною гниллю верхівках початків відбувається утворення неприємного нальоту, забарвлення якого може варіюватися від яскраво-рожевого кольору до білого. Поступово цей наліт охоплює початки цілком. Саме цим червона гниль відрізняється від інших хвороб кукурудзи, які зазвичай вражають окремі частини початків.
У міру розвитку напасти обгортки починають щільно прилягати до початок, всихати і фарбуватися в червонувато-цегляні тони. Атаковані недугою зернівки, як правило, повністю руйнуються, а в разі раннього ураження вони не розвиваються взагалі. Якщо ж посіяти інфіковані зернятка, то вони не дадуть сходів.
Збудником червоної гнили кукурудзяних початків є шкідливий гриб, що виділяє отруйні токсини. Він має назву Fusarium graminearum. Цей гриб дуже агресивний і володіє здатністю самостійно інфікувати здорові зернівки.
Зберігається гриб-збудник у вигляді стром переважно на післязбиральних залишках: на стебельках поблизу вузликів, на ніжках початків і на обгортках. Строми можуть бути як стеленими, так і плоскими, і відрізняються абсолютно різною конфігурацією. Всі вони включають в себе яйцевидні або еліптичні перитеції. У них у свою чергу відбувається формування сумок з патогенними сумкоспорами, що розлітаються з настанням весни по ділянці. Частенько дані сумкоспори інфікують і озимі колосові культури.
Примітно, що ступінь ураження кукурудзяних початків шкідливим грибом-збудником абсолютно не залежить від їх пошкодженості різними комахами. Цим червона гниль відрізняється від фузаріозу.
Найчастіше цю злощасну недугу можна зустріти в зонах, що відрізняються помірним кліматом. Його розвитку чималою мірою сприяють помірна температура і тривала волога погода, які встановилися в період розвитку початків. Особливо сильними поразки бувають в тому випадку, якщо в другій половині літа і по осені випадає значна кількість опадів.
Як боротися
Серед основних захисних заходів проти червоної гнили кукурудзяних початків можна виділити обробку насіння фунгіцидами (особливо добре протравлювати насіння з використанням препарату «Венцедор»), культивування стійких гібридів і сортів, скорочення популяції кукурудзяного метелика на ділянці, а також неухильне дотримання правил сівозміни. Вкрай важливо звертати увагу на попередників у сівозміні, оскільки нерідко гриб-збудник вражає пшеницю і деякі інші хлібні злаки. Також у жодному разі не слід перевищувати норму внесення азовмісних добрив. Ну а інші добрива повинні вноситися в оптимальних кількостях.
Урожай потрібно намагатися збирати своєчасно, а ділянку після її збору гарненько перекопувати. Сам же урожай відправляють на зберігання в сухі приміщення. Перед закладкою на зберігання початки допускається обробити дозволеними фунгіцидами. А атаковані червоною гниллю початки необхідно вибраковувати, так як зберіганню вони не підлягають, тому що майже завжди надмірно зволожуються і пліснявіють.
Не менш важливим аспектом є і грамотне зберігання насіннєвих початків. Вологість таких початків не повинна перевищувати 16%, а вологість зерна при цьому повинна перебувати в межах 13%.
