Бугорчаста парша, або ооспороз, найчастіше атакує картоплю в північно-західних, а також у північних районах країни. Трохи рідше з цією напастю можна зіткнутися і в центральному Нечерноземті. Особливо сильно злощасна недуга проявляється на дерново-підзолистих і піщаних грунтах, а трохи слабкіше - на торф'яно-болотистих грунтах. Серед головних причин розвитку бугорчастої парші можна виділити забруднення повітря сірчистим газом, вуглекислотою, формаліном та іншими шкідливими речовинами, а також порушення температурного режиму при зберіганні картоплі.
Декілька слів про хворобу
Бугорчаста парша виявляється приблизно через три-чотири місяці після відправки картопляних клубнів на зберігання. А до весни симптоми нещасливої недуги помітно посилюються. На атакованих бугорчатою паршею клубеньках починається утворення темненьких бугорків, що досягають в діаметрі від 1 до 4 мм. Через деякий час ці бугорки перетворюються на закриті пустули з випуклими центральними частинами і втиснутими краями. Завдяки цій особливості хвороба отримала ще одну назву - віспа. Бугорки зазвичай розташовуються поодинці, проте часом вони можуть і зливатися. В цілому ж симптоми руйнівної недуги схожі з симптомами звичайної парші в першій стадії. Якщо намочити пустули, то вони пофарбуються в темно-коричневий колір, а всередині стануть сірувато-фіолетовими.
Збудником бугорчастої парші вважається Polyscytalum pustulans - недосконалий гриб, на міцелії якого відбувається формування патогенних конідієносців з розміщеними у вигляді ланцюжків одноклітинними крихітними конідіями. Всі конідії мають циліндричну або овальну форму, і дуже легко відокремлюються від конідієносців.
Найкращою для зростання і розвитку патогену буде температура в межах від дванадцяти до шістнадцяти градусів. А якщо стовпчик термометра підніметься до двадцяти п'яти градусів, зростання патогена припиниться. Клубні можуть заражатися шкідливою напастю через механічні пошкодження шкірки, а також через очі з чечевичками. А збереження інфекції відбувається в ґрунті і на заражених клубеньках.
Особливо часто злощасна бугорчаста парша атакує картоплю під час її раннього прибирання - в даному випадку найсильніше заражаються недозрілі клуби. А до закінчення періоду зберігання на їх поверхнях відбувається формування численних пустул.
Якщо картопля вирощується на насіння, то важливо пам'ятати про те, що всхожість інфікованих клубнів через загибель очок знижується приблизно на 30 - 44%. До того ж частина картопляних паростків при проростанні неодмінно буде уражена шкідливим грибом.
В результаті ураження даною напастю втрати врожаю можуть бути колосальними. В інфікованих клубнях помітно знижується вміст вітаміну C, білка і крохмалю, а кількість моносахаридів, навпаки, посилюється. Ослаблені цією недугою клубні набагато частіше піддаються поразкам нематодами, ризоктоніозом, сріблястою паршею, а також сухими і мокрими гнилями.
Як боротися
Зниженню інфекційного фону чималою мірою сприяє слідування правилам сівозміни. Калійні та магнієві добрива слід вносити в розумних дозах.
Перед збиранням врожаю ботву знищують механічним або хімічним шляхом. Перед тим, як почати закладати клубеньки на зберігання, їх необхідно ретельно просушити. А безпосередньо в сховищах потрібно намагатися підтримувати температуру в діапазоні від одного до трьох градусів. Також з метою зниження вологості повітря важливо забезпечити постійне їх вентилювання.
Перед посадкою, за 2 - 15 діб, рекомендується провести обприскування насіннєвих клубнів фунгіцидами на основі тираму. Відмінно підійде для цього і ТМТД. А перед тим, як помістити клуби на зберігання, їх обприскують фунгіцидом «Максим». Втім, підходящими для обробок будуть і такі кошти, як «Текто» або «Тітум».
