Мир. Чарльз Буковські
Вони не можуть собі уявити, що станеться, якщо щось раптом піде не так. Справжня відвага пригнічує уяву, і змушує людей робити те, що вони повинні робити
Ми живемо, постійно потрапляючи в пастки. Ніхто не може уникнути западні. Головне зрозуміти, попався ти чи ні. Якщо ти в пастці і не усвідомив це, тобі - кінець.
Життя нецікаве, особливо коли щодня фізично вколюєш по вісім або дванадцять годин. Більшість людей живуть саме так принаймні п'ять днів на тиждень. Вони люблять життя? У нас з ними немає підстав любити життя. Вісім працюєш, вісім спиш. Якщо відняти ще час на те, що не можна не робити - отримання водійських прав, заміна шини, сварки з подругою, - то на добу залишається півтори або дві години. Тільки дві години ти живеш, як ти хочеш. Я жив так роки і роки. І я не любив таке життя. Той, хто любить таке життя - ідіот. Просто жити, поки не помреш, - вже важка робота.
Коли ти п'яний, світ, як і раніше, десь поруч, але він хоча б не тримає тебе за горло.
Щоб почати рятувати світ, треба рятувати кожну людину окремо, одну за одною; рятувати всіх - це романтизм або політика.
Покажіть мені самотню людину, яка, живучи сама, містить в порядку кухню, і я у 8 випадках з 9 доведу, що у неї огидний характер.
Зрозуміло, людину можна любити - якщо знаєш її не надто близько.
Потенціал ні фіга не означає. Потрібно робити. Майже у будь-якого немовляти більше потенціалу, ніж у мене. Якщо у тебе вийшло обдурити людину, це не означає, що вона дурня, - це означає, що тобі довіряли більше, ніж ти цього заслуговуєш.
Краса - дрібниця. Ты и сам не понимаешь, как тебе повезло, что ты некрасив, ведь если ты нравишься людям, то знаешь, что дело в другом.
Бачити на екрані всяке лайно стало настільки звичним, що люди перестали віддавати собі звіт в тому, що дивляться одне лайно.
Що не дай роду людському, все він подряпає, іскромсає і сумує.