Справа в тому, що шеф вирішив на час «мертвого» сезону відпустити одну з нас у відпустку. Випало відпочивати мені. Я повинна була зрадіти, але мене це тільки спантеличило. Два тижні не такий вже великий термін, значить, слід було терміново вирішити, де хочу їх провести. Цього я не знала. Для поїздки на південь у мене було занадто мало грошей. Але й сидіти в задушливому місті не хотілося. Коротше, було над чим задуматися.
Саме в цю хвилину пролунав телефонний дзвінок. Піднявши трубку, я ніжно вимовила добре завчену фразу: "Нотаріальна контора. Чим можемо бути вам корисні? "
- Абсолютно всім! - весело оголосив голос моєї інститутської подруги Аськи. Я більш корисну людину, ніж ти, Телічкіна, не зустрічала! Ти не зайнята? Можеш говорити?
- Запросто, - посміхнулася я. - Все одно у нас тиш: всі поважаючі себе люди зараз відпочивають на курортах, а не бігають по нотаріусах. А з понеділка у мене відпустка. - Зраділа подруга. - Я якраз збиралася придумати, як на тиждень умикнути тебе з роботи. Хочу вас з Альбінкою на природу витягнути. Гозі вдалося вибити будиночок у лісі.
Хочеш поїхати з нами?
- Питаєш! З великим задоволенням. Треба терміново змінити обстановку, а то хандрити починаю.
У неділю Гога відвіз нас на місце. Відкривши будиночок, відступив убік і незадоволено скривився.
- Хто ж тут так активно відпочивав?! Обійшовши чоловіка, Аська теж заглянула в кімнату і посвиснула:
- Нічого собі! Це ж скільки вони тут зависали? Судячи з кількості пляшок, не менше місяця. Быстро отстранив подругу, в комнату шагнула Альбинка. Зморщившись, чхнула. - Гади! Хоч би провітрили, чи що! Тут же все провонялося тютюном! А пилу!..
У мене така алергія на пил і на квітковий пилок! Аська гребливо ткнула пальцем у тарілку із засохлою закускою.
- Наскільки я розумію, це сир. Їли його не вчора. Він запліснів.
Я теж глянула на це неподобство.
- Дівчата, без паніки. Адже можна прибрати. За півгодини цілком впораємося.
- Не можу, - занила Альбінка. - Алергік я. Для мене пил - смерть!
- Зрозуміло... Я перевела взгляд на Аську.
Подруга знизала плечима.
- Ну, взагалі-то в моєму становищі це шкідливо, але якщо дуже потрібно...
- В якому становищі? - перебила я. - При такому терміні фізична робота буде тільки на користь. Та годі вже, без вас впораюся. Але за умови: обід готуєте ви з Альбінкою. Радісно посміхалися подружки. - Жень, ти принадність! І я взялася за прибирання. Швиденько винесла все сміття. Помила посуд і віддерла стіл, протерла підлогу... Потім виглянула у двір. Подруги сиділи на лавці і дзвінко реготали.
- Все, дівчата! Готово. Здаю вахту! - Тепер можете починати готувати обід.
отмахнулась Аська. - Я з дому бутерброди взяла. Є рибні консерви. Сьогодні обійдемося.
- А молодої картоплі зварити? - з надією запитала я.
- Обжора! Ти хочеш - ти і вари, - Аська незадоволено скривилася.
Я хотіла задіяти Альбінку, але в цей момент вона підскочила з лавки, як жахлива. В її руці дійсно стирчало жало. Побачивши це, вона трохи в непритомність не грохнулася.
- Мені кінець! Поглянувши на мене, вона наказала:
- Мою сумочку! Швидко! Там у мене лежать ліки від алергії.
Я галопом кинулася за її сумочкою. Потім півгодини робила Альбіні примочки і заспокоювала Аську, яка перехвилювалася за улюблену подругу. Потім турботливо поклала їх у ліжка і вирушила чистити картоплю. За обідом ми згадували студентські роки. Захопившись розмовою, подруги проігнорували моє запитання про те, хто буде мити посуд. Я, було, хотіла розсердитися, але тут затріщав мій мобільник. Дзвонив шеф.
- Женю! У нас НП! Ладу забрали в лікарню. Зможеш завтра вийти?
- Без жалю сказала. І, поклавши слухавку, доповіла:
- На цьому мій відпочинок закінчується.
Ну, во-о-о-т, - заныла Аська.
А раптом, зможеш вирватися хоча б на наступні вихідні? - з надією запитала Альбіна. Втрьох все-таки набагато веселіше.
- Не думаю, - зітхнула я. - Ви вже тут якось без мене!
