Кесарю - кесареве, а Богу - Богове: значення фразеологізму і його історія
Напевно, кожен хоч раз в житті чув твердження: «Кесарю - кесареве, а Богові - Богове належить». Однак не всякий розуміє значення даного фразеологізму. Тим більше мало хто знає історію виникнення цієї крилатої фрази.
Що означає «Богові - Богові, кесарю - кесареве»
Хоча існують численні варіації цього висловлювання, в першоджерелі воно звучить так: «Віддавайте кесареве - Кесарю, а Боже - Богу». Суть фразеологізму передається за допомогою іншої, не менш відомої ідіоми: "кожному своє". Іноді значення цього фразеологізму інтерпретують як кожен повинен отримати те, що заслуговує (що йому належить).
Кесар - хто це такий?
Перш ніж дізнатися про історію появи цього фразеологізму, варто уточнити, кого називали кесарем і чому хтось повинен був йому щось віддавати.
Як відомо, першим римським імператором став великий полководець і мислитель Юлій Цезар. Після нього Римська імперія вже так і не змогла повернутися до республіки. Після Юлія Цезаря нею завжди керували імператори. Оскільки всі вони шанували першого носія цього титулу, то спочатку додавали до списку своїх імен і прізвище великого Гая Юлія - «Цезар».
Через кілька років слово «цезар» з імені власного перетворилося на нарікальне - синонім до «імператор». Відтоді в Римі кожного володаря називали цезарем.
З латинської мови, якою розмовляли в Римській імперії, слово «цезар» перекочувало в інші. Однак написане латиницею слово «caesar» в різних країнах читали по-різному, так як буква «c» у одних звучала як [к], а в інших як [ц], а «s» могла читатися як [с] або як [з]. Завдяки цьому в інших мовах слово «цезар» вимовлялося як «кесар», зокрема в слов'янських, хоча тут використовувалися обидва варіанти. До речі, з роками «цезар» перетворився на «цар» - так стали називати правителів, як і в Римській Імперії.
Хто сказав: «Богові - Богове, кесарю - кесареве»?
Розібравшись, кесар - хто це, варто уточнити автора знаменитої фрази. Це належить Ісусу Христу - одній з найвідоміших осіб за всю історію людства.
Історія появи фразеологізму
Як відомо, у часи, коли жив Ісус, його батьківщина була вже давно підкорена римлянами і перетворена на одну з провінцій. І хоча загарбники досить непогано керували ізраїльським народом, ставлячись з повагою до їхньої культури і віросповідання, нащадки Авраама мріяли звільнитися. Тому періодично виникали змови і повстання. Але римській владі вдавалося їх придушувати. Незважаючи на це, ненависть до окупантів у народі була сильна. Знали про це фарисеї - одна з найсильніших релігійних організацій євреїв, яка користувалася у народу повагою і часто володіла величезною владою.
Тоді як Ісус почав активно проповідувати і чинити чуда, за короткий час Він здобув велику владу над народом, і фарисеї заздрили Йому. Тому окремі їхні представники шукали спосіб дискредитувати «конкурента» в очах суспільства.
З цією метою Ісус ставив різні пастки і ставив каверзні запитання. Один з них стосувався подати: чи потрібно її платити цезарю. Поставивши таке запитання, один з фарисеїв розраховував зловити Христа на слові. Адже якщо Він стане на бік народу і відповість «Ні, не треба платити», фарисеї зможуть оголосити Його бунтівником і віддати римлянам. Якщо Ісус погодиться з тим, що дати ненависним римлянам усе ж потрібно платити, народ відвернеться від Нього.
Але, згідно з Біблією, Христос вмів читати думки і бачити наміри людей. Побачивши справжню мету хитрого питання, Він попросив дати Йому монету. І запитав у людини, яка ставила запитання, чий профіль зображений на ній.
Фарисей, який дивується, відповів, що цезаря (кесаря). Молвив Ісус йому на це у відповідь: «Віддавайте кесарю - кесареве, а Богу - Богове».
Значення фразеологізму в даному випадку передбачало, що потрібно віддавати кожному те, що повинно. Кесарю - монети з його ликом, які він і ввів у завойованій країні, а Богу - хвалу і послух.
Де і за яких обставин вперше згадується ця фраза?
Багато про ідіома «Кесарю - кесареве, а Богові - Богове». Значення фразеологізму, його автор і історія появи тепер нам відомі. Варто уточнити, де саме згадується ця крилата фраза. Звичайно, у Святому Письмі. Тут про життя Христа, а також Його діяння розповідають цілих чотири Євангелія. Учні своїми словами намагалися описати, що пам "ятали про Вчителя. У трьох з чотирьох Євангелій практично ідентична розповідь про появу ідіоми «Віддавайте кесареві - кесареве, а Богові - Богові». Значення фразеологізму в цих джерелах теж однакове.
Винятком є четверте Євангеліє від Апостола Івана, де взагалі не згадується про подібну подію.
Серед теологів існує версія, що пояснює практично однакові описи однієї і тієї ж події різними людьми в різних місцях. Вважається, що за часів Христа існувала невелика книга, де були записані основні тези проповідування Ісуса, але пізніше вона була втрачена. Під час написання Євангелій учні використовували цитати з цієї книжки, де, можливо, була славетна фраза «Віддавайте кесареве - кесареві, а Боже - Богові». Однак ця теорія піддається гострій критиці, оскільки малоймовірно, що книга такої важливості могла бути просто так загублена.
Вже практично двадцять століть пройшло з тих самих пір, як Христос зрік знамениту фразу: «Віддавайте кесарю - кесареве, а Богу - Богове». Значення фразеологізму за ці роки залишилося незмінним, як це буває з воістину мудрими словами.