Хламідії - один з основних збудників патології всередині організму. Ці мікроорганізми здатні викликати цілий ряд інших захворювань. Точно дізнатися про присутність хламідіозу можна тільки за аналізами, тому що виражені симптоми у цього захворювання відсутні. Так що ж це таке - хламідіоз у жінок, як він проявляється і як лікується, ці питання ставлять багато жінок.
Що таке хламідіоз у жінок, і чим він небезпечний
Хламідіоз носить інфекційний характер, пов'язаний з грубими порушеннями функціонування імунітету. Збудником є мікроорганізми - хламідії. На сьогоднішній день хвороба вважається однією з найпоширеніших, передається через статевий контакт.
Як правило, ці мікроорганізми мешкають у сечостатевій системі, вражають урогенітальний тракт та інші органи. Захворювання часто носить хронічну форму і довго не дає про себе знати. Ознаки хламідіозу у жінок можуть бути зовсім незначними і часто приймаються за інші хвороби статевої системи.
Мікроорганізми вражають як зовнішні, так і внутрішні статеві органи. Можуть вражати слизову дихальних шляхів, серце, судини, суглоби, зуби, провокувати розвиток отиту і кон'юнктивіту.
Приховане протікання інфекції не менш небезпечно для обох партнерів, тому що викликає ряд серйозних ускладнень. Для майбутньої матері, яка перебуває в положенні, інфекція небезпечна тим, що несе потенційний ризик для нормального розвитку плоду.
Симптоми при хламідіозі у жінок
Найчастіше захворювання у жіночої статі протікає безсимптомно, тому вчасно діагностувати і призначити лікування буває складно. Інкубаційний період становить 2-4 тижні. Якщо інфекція потрапила через статевий контакт, то перші симптоми хламідіозу у жінок починають з'являтися через два тижні після інфікування.
Потрапляючи всередину жіночого організму, бактерія проходить кілька етапів. Спочатку вона потрапляє на слизову, потім починає розмножуватися всередині клітин і провокувати запалення. Після відмирання зараженої клітини, мікроорганізми атакують нові клітини.
Як проявляється захворювання у жінок, основні симптоми
Хламідіоз проявляється наступними симптомами:
- дискомфорт у вологолищі;
- печіння і біль при сечовипусканні;
- часті позиви в туалет;
- больові відчуття внизу живота, області попереку;
- свербіж в області статевих доль;
- виділення з домішкою крові, жовтого, слизово-гнійного характеру, мають неприємний запах;
- ерозивні утворення на шийці матки;
- слабкість.
Якщо з'являються описані вище ознаки, не варто відкладати візит до лікаря, треба проходити обстеження, щоб лікар поставив діагноз і призначив лікування.
Як відбувається зараження хламідіозом
Виникнення хвороби в тому чи іншому органі сечостатевої системи залежить від того, яким шляхом інфекція проникла всередину організму.
Існує кілька способів зараження.
- Статевий. Основний шлях передачі інфекції. Запалення при цьому починається зі слизової оболонки вологолища, потім поширюється далі на маточні труби, в результаті чого виникають спайки. А це загрожує розвитком безпліддя. Інфекція також може поширитися на сечовий канал, викликаючи запалення сечового міхура. Запалення може торкнутися каналу шийки матки. Будь-який вид статевого контакту (анальний, оральний, генітальний) з носієм інфекції призводить до інфікування. Від способу сексуального контакту залежить і розташування бактерії в організмі.
- Контактно-побутовий. Прямих доказів такого шляху зараження немає, але медики не виключають інфікування через предмети особистої гігієни (рушник, нижня білизна, одяг), кришку унітаза, брудні руки.
- Вертикальний. При такому способі дитина заражається від матері під час проходження родовими шляхами. При цьому у малюка може розвинутися ураження легенів або хламідійний кон'юнктивіт.
- Повітряно-крапельний. Такий спосіб передачі зустрічається вкрай рідко. Chlamidia pneumoniae передається від хворого на хламідійну пневмонію.
Хламідіоз - лікування
Лікування призначається тільки лікарем після обстеження і постановки точного діагнозу. Вибір ліків залежить від вираженості симптомів хвороби і стану хворої.
Медикаментозна терапія
- Антибактеріальні препарати. При наявності цих бактерій в обов'язковому порядку призначаються антибіотики. Вибір зупиняється на тих, які знищують бактерії, що локалізуються всередині клітин. Це препарати групи тетрациклінів, макролідів, фторхінолонів. Наприклад, Доксициклін, Еритроміцин, Офлоксацин, Цефтріаксон.
Доксициклін
Препарат належить до групи тетрациклінів. Діюча речовина доксициклін. Приймається після їжі по 100 мг вранці і ввечері, курс 3 тижні.
Протипоказання: гіперчутливість, зниження лейкоцитів у крові, діти до 12 років, печінкова недостатність.
Еритроміцин
Відноситься до групи макролідів. Активна речовина еритроміцин. Приймається після їжі по 250-500 мг 2 рази на день, добова доза 1-2 г.
Протипоказання: гіперчутливість, втрата слуху, годування грудьми. З обережністю приймають при печінковій і нирковій недостатності.
Офлоксацин
Відноситься до групи фторхінолонів. Діюча речовина офлоксацин. Приймається по 200-800 мг двічі на день. Курс 7-10 днів. Дозу до 400 мг призначають в один прийом з ранку.
Протипоказання: діти до 18 років, епілепсія, гіперчутливість, вагітність і годування.
Цефтріаксон
Діюча речовина цефалоспорина. Призначають по 1-2 г один раз на добу. Препарат вводять в/м або в/в.
Протипоказання: гіперчутливість. Крім цього, призначають протигрибкові засоби - Ністатін, Пімафузін, Флуконазол.
- Імуномодулятори. Для підвищення імунітету застосовують імуностимулятори. Це Поліоксидоній, Аміксін, Віферон, Циклоферон.
Поліоксидоній
Підвищує вироблення антитіл, резистентність організму до інфекцій. Дозування призначається лікарем індивідуально. Протипоказання: діти до 12 років, вагітність, годування, гіперчутливість.
Аміксін
Імуномодулюючий і противірусний і препарат. Активна речовина тилорон. Приймається після їжі, по 125 мг в день перші два дні, потім по 125 мг через 48 годин. Протипоказання такі ж, як у Поліоксидонія.
- Пробіотики, гепатопротектори, бактеріофаги, ферменти. Після курсу антибактеріальних препаратів прописують засоби для нормалізації травлення і мікрофлори кишечника. Це Панкреатин, Креон, Мезім, Ессенціале Форте, Біфідумбактерін та ін.
- Полівітаміни. Вітамінно-мінеральні комплекси, вони приймаються не менше 2 місяців. Це Алфавіт, Вітрум.
- Свічки, вагінальні тампони. Місцево призначають вагінальні або ректальні свічки, тампони з ліками, мікроклізми з травами.
Крім медикаментів, призначають фізіопроцедури. Ультразвук, магнітотерапія, магнітолазер, електрофорез з ліками, іонофорез.
Під час терапії обов'язково треба дотримуватися режиму харчування, виключити все гостре, жирне, солодке. Також треба уникати статевих контактів і сильних фізичних навантажень.
Хламідіоз - лікування народними засобами
У домашніх умовах терапія народними засобами повинна здійснюватися під контролем лікаря. Вдома можна робити ванночки з Хлоргексидином або розчином Перфторана. Мікроклізми, спринцювання з лікарськими травами (ромашка, календула, звіробій, стегенець, шкаралупа волоських горіхів).
Ефективні відвари з трав. Наприклад, відвар з борової матки. Змішати траву і спирт у пропорції 1/5. Наполягти 7 днів, пити по ложечці 4 рази на добу.
Відвар з трави стегенець. Висипати в скляну банку 100 г кореневищ рослини і залити горілкою.
Закрити і наполягти 2 тижні в темряві. Пити по ложечці за 30 хвилин до їжі, курс 3 тижня.
Лікувати хламідіоз в домашніх умовах треба тільки після консультації лікаря, тому як не всі трави можуть підходити конкретній хворій людині.
Хламідіоз у жінок, його наслідки
Якщо вчасно не звернутися до лікаря за лікуванням, то наслідки цього захворювання будуть серйозними. Висхідна інфекція може спровокувати розвиток ендометриту, сальпінгіту, сальпінгоофориту. Безпліддя, злоякісні пухлини, ось що може утворитися, якщо не почати своєчасну терапію.
Профілактика
Заходи профілактики полягають у захищеному сексі з використанням презервативів. А також у користуванні своїх рушників, дотриманні гігієни, виключенні контакту з хворим. Щорічні огляди у гінеколога допоможуть вчасно виявити симптоми і вилікувати хворобу, тільки тоді можна уникнути негативних наслідків.
Хламідія - бактерія підступна і від неї треба позбавлятися відразу, як з'являються перші «дзвіночки». Інакше ускладнень вам не уникнути. Лікувати повинен лікар, а вам треба лише дотримуватися всіх його рекомендацій.
