Фобофобія
Фобофобія - страх виникнення фобії, острах страху. На відміну від усіх інших фобій, не пов'язана з певним об'єктом, ситуацією або діяльністю. Провокується жахом перед колись випробуваним почуттям інтенсивної тривоги, відчуттям безпорадності і безвихідності становища, являє собою страх, «замкнутий сам на себе». Фобофобія виникає у людей, які страждають або страждали іншими фобіями або пережили одну або кілька панічних атак. Діагноз встановлюється на підставі історії захворювання та скарг пацієнта. Лікування - психотерапія, медикаментозна терапія.
Загальна інформація
Фобофобія - страх, що стоїть осібно в низці інших фобій. На відміну від усіх інших фобічних розладів, фобофобія викликається не якимись зовнішніми об'єктами або обставинами, а думками і почуттями самого хворого. Відсутність конкретних ситуацій, які, залежно від внутрішньої готовності можна контролювати шляхом уникнення або поступового занурення, часто провокує генералізацію страху. З часом потреба відстежувати стан емоційно-психічної сфери перетворюється на домінанту, що суттєво обмежує можливості хворого у всіх сферах життя. Лікування фобофобії здійснюють фахівці в галузі психіатрії, психотерапії та клінічної психології.
Фобофобія
Причини фобофобії
Визначальним моментом при виникненні фобофобії є особливості сприйняття страху і його фіксації в пам'яті хворого. Зазвичай при потраплянні в страшну ситуацію пацієнти пов'язують свій страх з якимось зовнішнім об'єктом (відкритим простором, закритим простором, собаками, павуками та ін.). При фобофобії основним запам'ятався елементом стають інтенсивні, незрозумілі, болісні, внутрішні відчуття, що не піддаються контролю. Оскільки фобофобія «не прив'язана» до зовнішніх об'єктів, у подальшому вона існує автономно і залежить тільки від емоційного стану хворого.
За страхом може ховатися багато інших страхів. Одні пацієнти, які страждають на фобофобію, найбільше бояться знову пережити відчуття жаху. Другі турбуються про власне здоров'я, оскільки напад фобофобії супроводжується вираженими вегетативними реакціями, які можуть нагадувати задуху, серцевий напад та інші небезпечні для життя статки. Треті хвилюються про стан власного розуму. Четверті побоюються втратити контроль і зробити щось соромне або неналежне в присутності інших людей.
П'яті турбуються, що під час нападу фобофобії може виникнути ситуація, що становить реальну небезпеку для життя (наприклад, якщо хворий перебуває на великій висоті, керує автомобілем тощо). Найчастіше кілька таких страхів поєднується, при цьому один страх, наприклад, страх зійти з розуму, виступає в якості основного, а інші відтіняють і доповнюють «загальну картину» фобофобії. Іноді спостерігається почергова активізація різних страхів залежно від обставин: наприклад, будучи на самоті пацієнт боїться померти від серцевого нападу, а перебуваючи на людях - зганьбитися перед оточуючими.
Симптоми фобофобії
Для фобофобії характерні тягісні, нав'язливі, вкрай неприємні спогади про колись пережиті відчуття. Спогади можуть провокуватися різними обставинами: різними зовнішніми ситуаціями, що асоціюються з обстановкою, в якій хворий на фобофобію колись відчув тривогу і страх; сценами з книг і фільмів; емоційними станами, схожими зі станом, що передував першому приступу фобофобії; випадковими словами співрозмовника тощо. Спроби не думати про можливе повторення пережитого жаху нагадують спроби «не думати про білу мавпу» - чим більше пацієнт, який страждає на фобофобію, намагається відмовитися від неприємних спогадів, тим частіше вони спливають у пам'яті.
Відчуваючи безсилля від нездатності контролювати власні думки і спогади, багато хворих на фобофобію намагаються замінити їх контролем над зовнішнім світом. Можливо формування складної системи ритуалів, яка часто залишається непоміченою оточуючими. Через відсутність конкретного об'єкта страху спостерігається більш виражена порівняно з іншими фобіями схильність до генералізації уникнення. Хворий, який страждає на фобофобію, може боятися нападу клаустрофобії при поїздці в автомобілі, нападу аерофобії при польоті на літаку, нападу соціофобії при спілкуванні з іншою людиною тощо. Невизначеність і величезна кількість «потенційно небезпечних» ситуацій змушують пацієнта істотно обмежувати себе у всіх сферах життя.
Хворі на фобофобію часто пов «язують свої страхи з тривогою про здоров» я. При описі нападів страху можливий акцент на вегетативну симптоматику або порушення сприйняття себе і світу. Пацієнти, які страждають на фобофобію, пред'являють скарги на серцебиття, почуття нестачі повітря, слабкість в ногах, запаморочення, неприємні відчуття в області шлунка, нудоту і раптові позиви на сечовипускання. Деякі хворі на фобофобію відзначають втрату почуття реальності, відчуття втрати контролю над власним тілом, «порожнечу» в голові, звуження поля зору та інші зорові спотворення. Перелічені симптоми викликають страх померти, збожеволіти або втратити пам'ять.
Уявні образи трагічних наслідків нападу фобофобії провокують викид адреналіну, який впливає на діяльність вегетативної нервової системи. Організм переходить в еволюційно обумовлений режим функціонування «дерись або удирай». Частішають пульс і дихання, змінюється тонус гладких м'язів, розташованих у стінках порожніх внутрішніх органів (шлунка, кишечника, сечового міхура). Це тягне за собою появу перерахованих вище неприємних фізичних симптомів. Таким чином, думки і почуття хворого, який страждає на фобофобію, перетворюються на своєрідне самовиконане пророцтво, обумовлене фізіологічними механізмами регуляції діяльності організму.
У міру генералізації виникає все більше ситуацій, що провокують виникнення нового нападу фобофобії. Поштовхом для розвитку нападу можуть стати будь-які тілесні відчуття. Приступи починають провокуватися не тільки негативними, а й позитивними емоціями. Чим довше існує фобофобія, тим частішими і більш інтенсивними стають напади страху. До страху страху приєднуються інші психічні розлади: депресія, генералізований тривожний розлад, обсесивно-компульсивний розлад. Деякі хворі на фобофобію в спробі нормалізувати свій психічний та емоційний стан починають приймати алкоголь і різні лікарські засоби. Можливий розвиток алкоголізму, зловживання бензодіазепінами, седативно-снодійними препаратами.
Діагностика та лікування фобофобії
Діагноз виставляється на підставі анамнезу, скарг хворого та результатів психологічного тестування. У процесі діагностики фобофобії використовуються шкали тривоги і депресії Бека, Гамільтона і HADS, шкала Занга для самооцінки тривоги та інші психодіагностичні методики. При підозрі на наявність соматичної патології, здатної спровокувати появу подібних симптомів, пацієнта з фобофобією направляють на консультації до терапевта, ендокринолога, невролога, кардіолога та інших фахівців.
План лікування складають індивідуально з урахуванням стану хворого на фобофобію, наявності або відсутності інших психічних і соматичних захворювань. Показанням до призначення лікарських препаратів є супутні депресивні розлади, високий рівень тривоги, психологічне виснаження і відсутність внутрішніх ресурсів для психотерапевтичної роботи. При фобофобії найчастіше застосовують блокатори бета-адренергічних рецепторів, бензодіазепінові транквілізатори, трициклічні та серотонінергічні антидепресанти.
Медикаменти усувають симптоми, але не причини фобофобії. Після скасування лікарських засобів страх страху, як правило, повертається, тому фармакотерапію не можна розглядати, як основний спосіб лікування фобічного розладу. Для усунення причин розвитку фобофобії застосовують різні психотерапевтичні методики: когнітивно-поведінкову терапію, раціональну терапію, психоаналіз, гіпноз, нейролінгвістичне програмування.
Прогноз залежить від тяжкості і тривалості існування фобофобії, наявності або відсутності інших психічних розладів, зрілості особистості, рівня мотивації та інших факторів. За відсутності важких залежностей та інших психічних захворювань, наявності достатньої мотивації та готовності хворого до активної спільної роботи з психологом або психотерапевтом у більшості випадків вдається домогтися значного поліпшення або повного зникнення симптомів фобофобії.