Еклампсія
Еклампсія - це найбільш важка, критична форма гестозу, що протікає з судомним синдромом, втратою свідомості, розвитком постеклампсичної коми. Небезпека еклампсії полягає у високій ймовірності важких ускладнень у вагітної: крововиливу в мозок, набряку легенів, передчасного відшарування плаценти, ниркової та печінкової недостатності, а також загибелі плоду. Діагностика еклампсії ґрунтується на клінічній картині і лабораторних даних. Лікування еклампсії спрямоване на створення спокою, купування судомів, відновлення та підтримання життєво-важливих функцій. При еклампсії показано якнайшвидше родорозв'язок вагітної.
Загальна інформація
Клінічна гінекологія і акушерство розцінює еклампсію як крайній ступінь гестозу, що тяжко протікає. Судоми, пригнічення свідомості і коматозний стан при еклампсії розвиваються стрімко, що й зумовило назву даної патології, в перекладі з грецької означає «спалах, подібний блискавці». Рідше зустрічається безсудна форма еклампсії, яка супроводжується крововиливом у мозок.
Еклампсія розвивається в 1-1,5% випадків усіх пізніх токсикозів вагітності (гестозів). У більшості випадків еклампсії передують інші клінічні форми токсикозу - водянка, нефропатія і прееклампсія, які можуть змінювати один одного поступово або досить швидко. Еклампсія частіше розвивається протягом другої половини вагітності (у 68-75% випадків), рідше - в процесі пологів (27-30%), в окремих випадках у перші 24-48 годин післяпологового періоду (1-2%).
Еклампсія
Причини еклампсії
Визначальним у розвитку еклампсії є пошкодження клітин головного мозку внаслідок критичної гіпертензії, вазоконстрикції судин, підвищення проникності гемато-енцефалічного бар'єру, зниження обсягу мозкового кровотоку, порушення калієво-кальцієвого балансу.
Еклампсія, як правило, розвивається на тлі наполегливої терапії, нефропатії або прееклампсії, що не піддається. Певне значення має недотримання вагітних приписів акушера-гінеколога, режиму харчування та відпочинку, зловживання шкідливими звичками. До групи ризику з розвитку еклампсії входять вагітні:
- первородні критичного віку (юні і старше 35 років),
- з артеріальною гіпертензією,
- ожирінням,
- гломерулонефритом,
- цукровим діабетом,
- гастритом, колітом,
- системною червоною вовчанкою,
- ревматоїдним артритом та ін. патологією.
До обтяжуючих акушерських факторів відносять багатоплідність, трофобластичну хворобу, токсикози попередньої вагітності, прееклампсію або еклампсію у близьких родичок.
Класифікація
За провідною клінічною ознакою виділяють мозкову, ниркову, печінкову, коматозну форми еклампсії.
- При мозковій формі визначальним порушенням служить важкий ступінь артеріальної гіпертензії і пов'язані з нею ускладнення - ішемічний або геморагічний інсульт.
- Ниркова форма еклампсії, крім судоріг і коми, характеризується розвитком анурії.
- Печінкова форма еклампсії супроводжується глибокими метаболічними розладами, гіпопротеінемією, важким ендотеліозом.
- Особливо важка - коматозна форма еклампсії протікає без судомів.
Симптоми еклампсії
Зазвичай розвитку еклампсії передує стан прееклампсії, що характеризується головним болем, нудотою, порушенням зору, болями в епігастрії та підребер'ї праворуч, підвищеною збудливістю і судомною готовністю. Типова клініка еклампсії включає раптову втрату свідомості і розвиток судомного нападу. Судоми при еклампсії мають свої особливості: спочатку з'являються окремі дрібні скорочення лицьових м'язів (15-30 секунд), які змінюються тонічними судомами - спазмом скелетної мускулатури (15-20 секунд), а потім - генералізованими клонічними судомами (конвульсіями), що охоплюють м'язи тулуба і кінцівок.
При еклампсії може спостерігатися один судомний напад або їх ціла низка. Судомний припадок супроводжується короткочасним апное, ціанозом, розширенням зіниць, прикусуванням мови, виділенням піни з рота. Тривалість судомного нападу зазвичай становить не більше 1,5-2 хвилин. Після зникнення судоріг вагітна впадає в кому. За відсутності наступних нападів відбувається поступове відновлення свідомості. У деяких випадках розвивається тривала еклампсична кома, з якої пацієнтка може не вийти.
Напад еклампсії може провокуватися болем, будь-якою напругою, зовнішнім подразником (яскравим світлом, шумом, гучним звуком) тощо. Іноді еклампсія розвивається стрімко прямо під час пологів при недостатньому знеболюванні сутичок, утрудненому характері пологів (наприклад, при вузькому тазі), надмірно сильній родовій діяльності або її гіперстимуляції. Еклампсія після кесаревого перерізу можлива в разі ранньої екстубації, виробленої до нормалізації гемодинамічних показників, функції печінки і нирок, відновлення адекватного самостійного дихання.
Ускладнення
Під час нападу і після нього у жінки може розвиватися набряк легенів, асфіксія, крововилив у мозок, передчасний прошарок плаценти. Внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії часто настає загибель плоду.
Діагностика
Еклампсія є гострим, раптово розвивається станом, тому традиційні методи обстеження вагітних (гінекологічний огляд, УЗД, УЗДГ маточно-плацентарного кровотоку) не мають діагностичної значущості. У діагностиці еклампсії ґрунтуються на спостереженні типових проявів, які дозволяють відрізнити дану форму гестозу від інших уражень мозку - аневризми, епілепсії, пухлин, а також уремічної та діабетичної коми. Типовим для еклампсії є:
- її зв'язок з вагітністю,
- виникнення в другій половині гестації (після 22-го тижня) або в першу післяпологову добу,
- передує важкий гестоз з критичною артеріальною гіпертензією
- короткочасна симптоматика прееклампсії.
У разі еклампсії відсутня характерна для епілепсії аура - тобто малі симптоми-провісники. З метою виключення набряку легенів виконується рентгенографія грудної клітини; для оцінки стану головного мозку - КТ, ЯМРТ.
Лікування еклампсії
Принципи лікування еклампсії передбачають забезпечення вагітного повного спокою, як фізичного, так і психічного; вжиття термінових заходів щодо компенсації та відновлення життєво-важливих функцій та попередження повторних приступів.
Пацієнтка з еклампсією знаходиться під постійним моніторним контролем АД, ЕКГ, ЧСС, ЕЕГ і лабораторних показників (КОС, електролітів, гемоглобіну, тромбоцитів, газового складу крові та ін.). Для погодинного контролю діурезу проводиться катетеризація сечового міхура. При еклампсії проводиться:
- тривала ІТЛ для забезпечення адекватної оксигенації крові;
- крапельне внутрішньовенне введення магнію сульфату (для зниження АД і профілактики судоріг), розчину декстрана (для нормалізації реологічних властивостей крові), глюкози (для поліпшення метаболізму мозку), діуретиків (для зняття набряку органів).
- призначення седативних або наркотичних засобів - дозволяє попередити повторення нападів еклампсії.
Після відносної стабілізації стану вагітної показано дбайливе родорозв'язок, частіше шляхом кесаревого перерізу. Під час розвитку судомного нападу проводяться реанімаційні заходи. Лікування важких форм еклампсії вимагає залучення невролога або нейрохірурга.
Прогноз і профілактика
Прогноз при еклампсії визначається кількістю і тривалістю нападів, а також тривалістю коми. Попередження крайньої форми гестозу - еклампсії - вимагає профілактики розвитку пізніх токсикозів у процесі ведення вагітності, своєчасне виявлення та корекцію водянки, нефропатії та прееклампсії.