Дисбактеріоз
Дисбактеріоз - це стан, що викликається порушенням мікрофлори кишечника, пов'язаний зі зміною видового складу бактерій. При дисбактеріозі кількість корисних біфідо і лактобактерій скорочується, а кількість патогенних (хвороботворних) мікроорганізмів зростає. Патологія супроводжує багато хвороб органів травлення, тривалого або неконтрольованого вживання антибіотиків, імунодепресантів, впливу шкідливих факторів навколишнього середовища. Проявляється запорами, поносами, поганим апетитом, сном, болями в животі, шкірними висипаннями. В особливо важких випадках бактерії шлунково-кишкового тракту можуть бути виявлені в крові, що загрожує розвитком сепсису.
Загальна інформація
Дисбактеріоз (дисбіоз) кишківника - захворювання, що характеризується патологічною зміною складу нормальної флори кишечника, що сприяє порушенню функціонування кишківника.
Причини
Дисбактеріоз кишечника практично ніколи не буває первинною патологією, а розвивається внаслідок тих чи інших порушень роботи органів або систем, або під впливом прийому препаратів і речовин, що негативно діють на мікроорганізми.
- Ятрогенний дисбактеріоз кишківника виникає внаслідок прийому лікарських засобів, що переважають життєдіяльність мікроорганізмів (антибіотики, сульфаніламідні препарати, гормональні засоби, цитостатики та ін.). Також дисбактеріоз може стати результатом оперативного втручання.
- Неправильне харчування, нестача в раціоні необхідних компонентів, його незбалансованість, присутність різного роду хімічних добавок, що сприяють придушенню флори, збої в режимі харчування, різка зміна характеру раціону.
- Психологічні стреси різного роду.
- Інфекційні захворювання кишечника.
- Інші захворювання травних органів (панкреатит, гепатит, гастрит та ін.).
- Імунні розлади, ендокринні захворювання, порушення обміну.
- Порушення біоритмів, акліматизація.
- Порушення кишкової моторики.
Патогенез
У кишечнику дорослої людини в нормі міститься близько 2-3 кг різних мікроорганізмів (близько 500 видів). Це бактерії-симбіоніти, які беруть безпосередню участь в акті травлення. У здоровому організмі якісний і кількісний індивідуальний склад мікрофлори перебуває в стані фізіологічної рівноваги - нормобіоценозу (еубіозу). При змінах у складі кишкової флори руйнується ця рівновага, що негативно позначається на здатності кишківника до травлення.
Нормальними функціями кишечника є:
- трофічна функція - забезпечення організму поживними речовинами;
- енергетична функція - постачання АТФ, енергозабезпечення кишкового епітелію;
- перистальтична функція - хімічна регуляція перистальтики;
- регенеративна функція - участь у диференціації клітин при оновленні епітеліальної вистилки кишківника;
- участь у підтриманні іонного балансу;
- формування газового складу в кишечнику;
- участь у біохімічний процесах у кишківнику - деактивація отрут, активація лікарських засобів, утворення біологічно активних речовин, нейротрансмітерів, сигнальних маркерів тощо;
- захисна функція - участь у місцевому імунітеті, вироблення імуноглобуліну, цитопротекція, забезпечення стійкості епітелію до патогенних і канцерогенних факторів, захоплення вірусів, зчитування геномів патологічних мікроорганізмів;
- участь у метаболізмі білків, жирів, жовчних кислот і багатьох інших найважливіших складових харчування, синтез вітамінів групи В, пантотенової кислоти;
- підтримання сталості фізико-хімічного середовища кишківника.
Симптоми дисбактеріозу
- Диспепсичний синдром - діарея (іноді - чергування запорів і поносів), метеоризм, здуття живота, відрижка і неприємний присмак у роті, урчання в кишечнику.
- У багатьох (особливо у дітей), які страждають кишковим дисбактеріозом, виникають не характерні раніше алергічні реакцій на продукти харчування. Реакції можуть бути як звичайного алергічного характеру (крапивниця, шкірний свербіж, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк), так і кишкового (рідкий стілець, різкий біль у животі, нудота аж до блювоти, зниження артеріального тиску).
- Синдром мальабсорбції - порушення всмоктування в кишківнику різних необхідних поживних речовин проявляється недостатністю субстратів обміну - білково-енергетична недостатність, різні гіповітамінози, в першу чергу, як правило, по групі вітамінів В, анемія, порушення іонного балансу, недостатність кальцію та ін.
- Інтоксикація організму - слабкість, відсутність апетиту, субфебрилітет, головний біль.
- Зниження імунітету - почастішання інфекційних захворювань (ГРЗ, ГРВІ, герпес), грибкові захворювання.
Діагностика
Діагностику кишкового дисбактеріозу в клінічній гастроентерології починають з виявлення характерних диспепсичних порушень на підставі скарг, проводять фізикальний огляд. При діагностиці, як правило, симптоми дисбактеріозу проявляються на тлі первинної патології, або така присутня в анамнезі. Обов'язково звертають увагу на лікування препаратами, які переважають мікрофлору.
Найбільш специфічна методика лабораторної діагностики кишкового дисбактеріозу - аналіз на дисбактеріоз і бакпосів кала. Дисбактеріоз тонкого кишечника діагностується за допомогою бактеріологічного дослідження зіскобу або аспірату орігів кишки, але в силу трудомісткості ця методика застосовується тільки у випадках сумнівності інших діагностичних критеріїв. Непрямі ознаки дисбактеріозу кишківника може продемонструвати копрограма, біохімія калових мас, газо-рідинний аналіз.
Лікування дисбактеріозу
Лікування здійснюється лікарем-гастроентерологом і передбачає терапію за кількома напрямками - патогенетичне лікування (викорінення причини виникнення захворювання), корекція виниклого патологічного стану травлення, зняття гострих симптомів захворювання, зміцнення захисних властивостей і відновлення нормального біоценозу в кишечнику.
- Патогенетична терапія спрямована на первинну патологію, а також включає в себе заходи з відновлення моторних функцій кишечника, зняття виниклого запалення, проведення замісної ферментної терапії.
- Хворим на кишковий дисбактеріоз показана дієта № 4 (модифікації залежно від стану), що сприяє нормалізації діяльності кишківника, зменшенню активності гнилісних процесів. Харчування має бути ретельно збалансовано за складом нутрієнтів та енергетичною складовою. Обов'язково дотримання балансу вмісту білків, жирів, вуглеводів, постачання організму вітамінами і мікроелементами, достатньою кількістю рідини. Необхідно звертати увагу на режим харчування, його відповідність біоритмам.
- Включення в раціон продуктів, що містять харчові волокна, живі бактеріальні культури.
- Корекція складу мікрофлори за допомогою селективних антибактеріальних препаратів (рифаксимін), кишкових антисептиків (ніфуроксазид), препаратів, що містять культури-антагоністи патогенної кишкової прапори, бактеріофаги.
- Для відновлення імунітету застосовують імуномодулятори (препарати ехінацеї, нуклеїнові кислоти тощо).
Відновлення нормальної мікрофлори проводять за допомогою:
- пробіотиків (препаратів, що містять живі культури необхідних мікроорганізмів);
- пребіотиків (речовин, що сприяють зростанню і розмноженню корисної флори);
- синбіотиків (комплексні препарати, що містять як самі мікроорганізми, так і необхідні для їх розвитку компоненти).
Прогноз і профілактика
При своєчасному лікуванні прогноз сприятливий. Профілактика дисбактеріозу кишківника для здорових людей передбачає правильне харчування з дотриманням режиму, присутність у раціоні продуктів, що містять корисні мікроорганізми (кисломолочні продукти, речовини, що містять біфідо- та ацидофільні бактерії, їжа та напої, на основі заквасок). Обов'язкова збалансованість живлення за складом необхідних організму речовин, вітамінів і мікроелементів.
Для немовлят оптимальною профілактикою дисбактеріозу є грудне вигодовування, що формує нормобіоценоз та імунітет дитини. Грудне молоко має оптимальний склад пребіотиків для розвитку здорової мікрофлори кишечника.
Оскільки дисбактеріоз кишечника найчастіше виникає внаслідок вживання лікарських препаратів антибактеріальнго дії, то в таких випадках профілактикою цього захворювання виступає раціональне призначення фармакологічних засобів, комплексний підхід до лікування інфекцій - призначення препаратів згідно з проведеними антибіотикограмами, певною мірою резистентності того чи іншого збудника до антибіотиків
При тривалому лікуванні антибіотиками обов'язково включати в терапію спеціальну дієту, що містить продукти, багаті на корисні бактерії, протигрибкову та імуностимулюючу, а також антигістамінну терапію.