У Громадянській війні в Росії брали участь далеко не тільки білі і червоні. Були також і петлюрівці, які називали себе армією Української Народної Республіки.
Українська народна республіка
Петлюрівці, офіційно - армія УНР, з'явилися 1917 року. Ядром армії став 34-й армійський корпус Російської армії. Він був українізований у серпні-вересні 1917 року на тлі політичних процесів у Києві. Ще в березні в Києві була створена Центральна рада. Вона взяла на себе законодавчу владу на території України після квітневого Всеукраїнського національного з'їзду. Пізніше з'явився Генеральний секретаріат, кабінет міністрів. Симон Петлюра в ньому обіймав посаду генерального секретаря з військових справ.
З Жовтневою революцією в Петрограді з'явилася не просто можливість, а й необхідність проголошення Української Народної Республіки. Важливо зазначити, що ні до цього, ні після проголошення УНР, Україна не виходила зі зв'язку з Росією. Після листопадових подій, проголошення УНР, Україна, за власним визначенням, перебувала у федеративному зв'язку з Росією. Це, звичайно, не скасовувало крайнього неприйняття українською владою Раднаркому. Подальший військовий союз у УНР складеться з білогвардійським рухом, а «петлюрівцям» доведеться воювати з Червоною гвардією.
Мир з центральними державами
Уклавши 27 січня (9 лютого) 1918 року Брестський мир з Центральними державами (мова не про більшовиків!), УНР почала переживати політичну кризу. Завдяки німцям і австрійцям українським частинам вдалося повернути собі правобережну Україну практично без бою. До цього території були зайняті силами Рад. Однак у підсумку в УНР не залишилося армії - регулярну армію розпустили, перейшовши на добровольчу, міліцейську основу. Це сталося під впливом українського прем'єра Винниченка і сильно вдарило по впливу Симона Петлюри. Тоді ж, покинувши пост генсека з військових справ, Петлюра організовує власні добровольчі загони чисельністю 200 − 300 осіб у Києві.
У березні-квітні 1918 року армія УНР налічувала приблизно 15 тис. осіб, 60 гармат, 250 кулеметів. 29 квітня 1918 року в Києві на Всеукраїнському з'їзді хліборобів (поміщиків і великих селянських власників, близько 7000 делегатів), скориставшись затяжною кризою Центральної ради УНР і спираючись на підтримку німецьких окупаційних військ, співчуття офіцерських кіл колишньої Російської армії, заможного українського селянства і козаків, колишній царський генерал Павло Скоропадський був проголошений гетьманом України.
Скоропадський розпустив Центральну раду і її установи, земельні комітети, скасував республіку і всі революційні реформи. Тим самим була скасована Українська Народна Республіка і встановлена Українська держава з напівмонархічним диктаторським правлінням гетьмана - верховного керівника держави, армії та судової влади в країні.
Повстання проти держави
Після поразки центральних держав у Першій світовій війні режим Гетьманата позбувся своїх зовнішніх союзників, його становище стало хитким. 13 листопада колишніми діячами Центральної Ради на чолі з Володимиром Винниченком була утворена Директорія Української народної республіки, найбільш впливовим діячем якої в подальшому стане Симон Петлюра.
Директорія почала збройну боротьбу з гетьманом. Вже 14 грудня 1918 року війська Директорії зайняли Київ, режим Гетьманату припав, УНР була відновлена. З лютого 1919 року, після відставки Винниченка з посади голови Директорії, фактичним керівником УНР став Петлюра. Але повалення режиму Гетьмана було лише передсмертною конвульсією.
Кінець УНР
17 листопада 1918 року в Москві створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, на чолі з Антоновим-Овсеєнком, Сталіним і Затонським, збройні формування якого в грудні 1918 року почали наступ на Україну. 16 січня 1919 року Директорія оголосила війну Радянській Росії, в якій зазнала поразки - вже в лютому 1919 року Червона Армія взяла Київ. Українська РСР була оголошена відновленою. У березні 1919 року з великих міст України під контролем УНР перебували тільки Житомир і Вінниця.
Цікаво, що в грудні 1918 року чисельний склад армії УНР сягав 100 тисяч осіб, але після 5-місячної війни з Радянською Україною, у зв'язку з масовим дезертирством і з організованим переходом багатьох частин і з'єднань армії УНР на бік Української радянської армії, залишилося тільки 30 тисяч солдатів.
Влітку 1919 року, скориставшись наступом військ Денікіна на Україну, війська Директорії спільно з військовими формуваннями Західно-Української народної республіки - так званою Галицькою армією перейшли в контрнаступ і 30 серпня 1919 року (одночасно з білими) зайняли Київ, але вже наступного дня були вигнані звідти білогвардійцями. Командування ВСЮР відмовилося вести переговори з Петлюрою, і до жовтня 1919 року петлюрівців розгромили. Командування Галицької армії на початку листопада підписало угоду з командуванням Добровольчої армії. Наприкінці 1919 року голова ЗУНР Євгеній Петрушевич денонсував Акт Злуки.
Петлюра втік до Варшави, де від імені Директорії 21 квітня 1920 року уклав договір з польським урядом про спільну війну проти Радянської Росії на умовах визнання переходу до Польщі західноукраїнських земель за межами колишнього російсько-австрійського кордону. Після завершення польсько-радянської війни і підписання мирного договору УНР остаточно припинила існування в якості реального державного утворення. З нею ж і припинили своє існування петлюрівці.
