У Ярослава Мудрого було 3 дочки. Всі вони були видані заміж за іноземців і стали королевами різних європейських держав.
Анастасія
Анастасія Ярославна - старша дочка Ярослава Мудрого та Інгігерди Шведської. Народилася вона близько 1023 року.
Майбутній чоловік Анастасії, угорський герцог Андраш разом з братами Білою і Левенте був змушений тікати з Угорщини після розправи над їхнім отцем Вазулом, вчиненою королем Іштваном I Святим. Брати опинилися спочатку в Чехії, потім у Польщі (де Бела і залишився, одружившись на дочці польського князя Мішка II), потім на Русі. Щодо дати весілля Анастасії та Андраша думки істориків розходяться: одні називають 1038 − 1039 роки, інші 1040 _ 1041 роки, треті - 1046 рік.
У 1046 році угорська знати, незадоволена прогерманською політикою короля, запросила Андраша з братом до Угорщини. Наприкінці вересня Андраш вступив на престол, а навесні 1047 року коронувався в Секешфехерварі. Так дочка Ярослава стала королевою Угорщини.
У 1053 році Анастасія народила сина, названого Шоломоном. Також відомо, що в Угорщині Анастасія народила сина Давида, а також принаймні одну дочку. Народження Шоломона, а пізніше його коронація, призвели до конфлікту між королівською четою і братом короля Білою, який був спадкоємцем до народження дитини.
В Угорщині Анастасія залишалася православною. З її ім'ям пов'язана основа декількох православних монастирів. Один з них - в ім'я св. Аніана в Тихані на озері Балатон. Інший православний монастир був заснований у Тормові. Ще одним монастирем, заснованим Анастасією, називають монастир у Вишеграді.
У 1060 році Бела підняв повстання проти Андраша і в тому ж році завдав братові поразки, незабаром після чого той помер, і 6 грудня 1060 року Бела став угорським королем. Анастасія з дітьми змушена була бігти до німецького короля Генріха IV, сестра якого Юдіт-Марія була заручена з Шоломоном. Генріх розпорядився, щоб вони жили в Баварії і оплатив їм витрати з королівської скарбниці. Анастасія хотіла, щоб німецькі війська допомогли їй повалити Белу і повернути синові трон. Вже було розпочато збір армії, але в результаті нещасного випадку Бела отримав серйозні травми і помер. Після смерті Бели 1063 року німецькі загони вторглися в Угорщину, змусивши його синів втекти до Польщі.
Новим королем був оголошений Шоломон. У подяку за допомогу, надану їй, Анастасія подарувала баварському герцогу Оттону Нортхаймському угорську королівську реліквію «меч Аттіли».
При малолітньому синові королівством керувала Анастасія, і їхнє становище залишалося хитким. Опорою її і короля Шоломона був Генріх IV, а синів Біли I Гезу і Ласло підтримувала Польща, а також брат Анастасії київський князь Ізяслав Ярославич, одружений на польській принцесі Гертруді.
Анастасія в цей час вдруге вийшла заміж за німецького графа Пото. Вона була проти збройної боротьби Шаламона з двоюрідними братами і закликала сина залагоджувати всі конфлікти мирно. У 1074 році після розгрому армій Шаламона військами Гези і Ласло їхні стосунки настільки загострилися, що Шаламон підняв руку на матір. Анастасія прокляла сина, який втратив через свою агресивність і жадібність угорський трон.
Анастасія померла не пізніше 1094 року, оскільки цього року вона згадується вже як померла. За переказами, вона померла в монастирі Адмонт у Штирії.
Єлизавета
Єлизавета Ярославна - друга дочка Ярослава Мудрого та Інгігерди Шведської. Народилася, імовірно, в 1025 році.
Майбутній чоловік Єлизавети, Гаральд, син конунга Східної Норвегії Сігурда Свині, був молодшим братом короля Норвегії Олафа II. У 1030 році, коли Гаральду було 15 років, Олаф II загинув під час захисту трону від данського короля Кнуда Великого. Харальду довелося переховуватися, а потім покинути Норвегію. 1031 року він прибув до Києва, де вступив на службу до Ярослава Мудрого. Він сватався до Єлизавети. Але тоді Ярослав не погодився на такий шлюб, оскільки у нареченого не було ні грошей, ні трону.
Після цього Гаральд вирушив до Царгороду і записався в найманці до імператора Візантії Михайла IV Пафлагонського, якому потрібно було тримати в покорі свою величезну державу. Елітним найманцям імператор платив дуже щедро. Харальд воював в Африці, Сицилії та Палестині, отримавши багато грошей і домігшись слави.
Повернувшись з мандрів, Гаральд отримав руку Єлизавети, з якою зіграв весілля взимку 1043 − 1044 років. Навесні Гаральд з Єлизаветою вирушили до Скандинавії. Вступивши в союз з королем Швеції, Гаральд спорядив кораблі і відправився у військовий похід проти Данії. Потім Гаральд примирився зі своїм племінником Магнусом, який правив у той час Норвегією, і вони стали правити країною вдвох. Незабаром Магнус помер, і з 1047 року Гаральд став повновладним королем Норвегії. Єлизавета стала королевою.
До моменту, коли Харальд став правити Норвегією, у них з Єлизаветою вже було 2 дочки: Марія та Інгігерда. Гаральду хотілося мати сина, і він взяв собі наложницю Тору, яка народила йому і не одного, а навіть 2 синів: Магнуса і Олава. Проте Єлизавета продовжувала розділяти з чоловіком всі тяготи його бурхливого життя. Коли він вирішив завоювати Англію, то разом з ним вирушили в похід і Єлизавета, і обидві їх дочки.
Перший час в Англії удача посміхалася норвезькому королю. Він здобув низку перемог і захопив кілька міст. Але в битві при Стамфордбріджі 25 вересня 1066 року стріла влучила йому в незахищене горло. Рана виявилася смертельною.
У момент битви Єлизавета з дочками перебувала на Оркнейських островах на північ від Шотландії. Гаральд був упевнений в тому, що там вони знаходяться в безпеці. Але, як свідчать саги, того ж дня, коли загинув Гаральд, померла і його дочка Марія.
Єлизавета з Інгігерд повернулися до Норвегії. Що стало потім з Єлизаветою - невідомо. Її дочка Інгігерд вийшла заміж за данського короля Олафа Свейнссона і стала королевою Данії.
Анна
Анна Ярославна - молодша з 3 дочок київського князя Ярослава Мудрого від шлюбу з Інгегердою Шведською. Народилася, за різними джерелами, приблизно в 1032 або 1036 році. У Франції вважають, що вона народилася близько 1025 року.
Історик 17-го століття Франсуа де Мезере писав, що до Генріха I Французького «дійшла слава про принцеси, а саме Анни, дочки Георгія, короля Русії, нині Московії, і він був зачарований розповіддю про її досконалості». У 1051 році Анна вийшла за французького короля.
У 1052 році Анна народила королю спадкоємця, майбутнього короля Франції Філіпа I, а потім ще 3 дітей (включаючи 2 синів, Роберта і Гуго, з яких перший помер у дитинстві, а другий став згодом графом Вермандуа).
Після смерті Генріха Анна розділила з регентом Бодуеном Фландрським опіку над малолітнім Філіпом I. Вона брала участь у поїздці королівського двору за доменіальними володіннями наприкінці 1060 - початку 1061, але незабаром її ім'я знову зникає з актів. Мабуть, вже в 1061 році вона вийшла заміж за графа Рауля де Крепі. Цей сеньйор вже кілька років постійно перебував при дворі, де займав чільне місце - відразу після перів Франції і вищих духовних осіб. Він був одружений другим шлюбом, але звинуватив дружину в перелюбі, прогнав її і одружився з Анною.
Цей шлюб був скандальним з кількох причин. По-перше, Рауль був родичем короля Генріха; по-друге, його попередній шлюб не був розірваний, і тепер він ставав двоєженцем; по-третє, заради цього чоловіка Анна кинула своїх дітей, молодшому з яких було близько 7 років.
У 1060-ті роки Анна заснувала монастир Святого Вінсента в Санлісі. У портиці монастирської церкви в 19-му столітті була встановлена статуя королеви, що тримає в руках макет заснованого нею храму.
Рауль де Крепі помер 8 вересня 1074 року, і між його родичами почалася війна за спадок. Анна повернулася до двору. Останній документ вона підписала в 1075, в цьому акті вона названа просто «матір'ю короля», без королівського титулу. Вважається, що вона померла між 1075 і 1089 роками.
