Коренева гниль огірка
Коренева гниль огірка особливо потужно поширюється в тому випадку, якщо огірки були висаджені на грунтах, на яких раніше росли різні гарбузові культури, а також при різкому пониженні грунтових температур і при поливах холодною водою. Іноді коренева гниль здатна атакувати і розсаду - як правило, це відбувається в разі її неправильної посадки, при її додатковому зануренні або при надмірному заглибленні. Якщо вчасно не почати боротьбу з цією небезпечною недугою, втрати врожаю можуть виявитися досить істотними.
Декілька слів про хворобу
На атакованих кореневою гниллю рослинах листки починають поступово в'яти. Особливо часто помітити таке в'ядання можна при встановленні тривалої похмурої погоди. Листочки нижніх ярусів швидко жовтіють, а стебельки у самих корінців розтріскуються і теж набувають жовтого забарвлення. Щоб виявити ці симптоми, достатньо злегка відгребти грунт. Кореневі шийки і корінці атакованих недугою рослин по закінченні деякого часу буріють, зав'язки відмирають, головний корінь стає пухким і пофарбовується в темно-коричневі тони, а його поверхня поступово руйнується.
Збудниками злощасної напасті є гриби-паразити, які постійно перебувають у ґрунті. А зберігаються вони протягом усього року не тільки в землі, але і в залишках рослин.
Розвитку небезпечної недуги чималою мірою сприяє перегрів ґрунту в теплицях понад двадцяти восьми градусів, а також зниження температури ґрунту до шістнадцяти градусів.
Як боротися
Висаджуючи розсаду в лунки, не варто засипати стебельки - цілком достатньо звичайного заглиблення горнятка. Протягом літнього сезону землю до стебелок теж не підсипають. Та й занурювати огірки не варто. І, звичайно ж, не рекомендується культивувати огірки на тих ділянках, де торік росли їхні сім'ї.
При поливі огірків важливо поливати виключно ґрунт, не розпорошуючи при цьому струмінь води на самі рослини. Поливи здійснюють зазвичай вранці (приблизно до одинадцяти годин) і виключно теплою водою, температура якої повинна перебувати в діапазоні від двадцяти чотирьох до двадцяти п'яти градусів. Також при вирощуванні даної культури важливо простежити за тим, щоб інфіковані частини рослин не були покриті землею.
Якщо хвороба на огірках все-таки була виявлена, то слід відгребти грунт від стебельків до самих корінців, а потім обробити рослини спеціальним складом, для приготування якого в 0,5 л води розчиняють чайну ложечку мідного купоросу (його цілком можна замінити полікарбацином або хлорокісом міді) і три столових ложки крейди (альтернативою мелу може стати деревна зола або ваптуза). Всі гарненько перемішують, після чого змоченою в розчині пензликом обробляють інфіковані частини стебельків. Стебельки при цьому обробляють від корінців і до дванадцяти сантиметрів у висоту.
Крім того, інфіковані ділянки можна обробити крейдою, золою або товченим вугіллям, а потім дати їм гарненько підсохнути.
Щоб у уражених культур почалося формування нових корінців, до них підсипають свіжий шар гарного родючого ґрунту. У дорослих рослин при цьому обрізають нижні листочки. Потім, дочекавшись, коли місця зрізів підсохнуть, стеблі кладуть на землю і злегка присипають новим родючим грунтом. А коли почнеться утворення нових корінців (тижні через півтора-два), підсипають ще трохи землі. На жаль, допомагає даний спосіб не завжди, проте на початковій стадії розвитку кореневої гнили він дає дуже непоганий ефект. Якщо ж недуга прогресує, то рослини викопують разом із земляними грудками, а ямки, що утворилися, заповнюють родючим ґрунтом.
Всі загиблі рослини завжди видаляють разом з грунтом і спалюють, а лунки поливають одним-двома літрами розчину мідного купоросу (на десять літрів води - дві столові ложки засобу).