Гельмінтоспоріоз часнику
Гельмінтоспоріоз зазвичай досить сильно вражає білочешеві часникові сорти. Більш стійкі до цього небезпечного захворювання сорти, що мають рожеваті чешуйки. Чималою мірою розвитку такої неприємної недуги сприяють надмірні дощування, тому рівень вологість потрібно обов'язково контролювати. Якщо посівам часнику не забезпечити належний догляд і не вжити необхідних заходів для профілактики гельмінтоспоріозу, то похвалитися хорошим урожаєм однозначно не доведеться.
Декілька слів про хворобу
При ураженні гельмінтоспоріозом, званим іноді смугчастою плямистістю, на донцях часнику починають формуватися злегка вдавлені буруваті плями найрізноманітнішої форми. У міру розвитку даної недуги вони поступово чорніють. Точно такі ж плями утворюються і в місцях утворення зубчиків, а також на самих часникових зубчиках, які починають потихеньку загнивати - на їх тканинах формується темний наліт.
На часникових листиках з'являються хлоротичні плями, і в'ядаючі листки по закінченні деякого часу повністю відмирають. Посіви при цьому характеризуються уповільненим зростанням. Трохи пізніше хвороба вражає основи часникових головок цілком, захоплюючи і кореневу систему. Інфіковані ділянки можуть згодом муміфікуватися.
Поширення гриба-збудника відзначається через хворий ґрунт, а також воно може відбуватися і з інфікованим посадковим матеріалом. На уражених шкідливим грибком часникових зубчиках і головках розвивається міцелій, що містить мікроскопічні спороноси, звані конідіями. Такі спороноси виявляються у вигляді пилоподібного чорнуватого нальоту.
Ураження часнику гельмінтоспоріозом можливе як під час вегетаційного періоду, так і при його подальшому зберіганні. Найкраще розвивається це захворювання в умовах, що відрізняються надмірною вологістю. А температура при цьому може бути практично будь-якою - від п'яти і аж до тридцяти семи градусів.
Як боротися
Часник краще всього вирощувати на легких грунтах, як варіант - на піщаних. Здоровий садивний матеріал - запорука благополучного розвитку даної культури. Також у ґрунт не рекомендується вносити перегній у солідних дозах. Не менш важливим заходом є і дотримання правил сівозміни (три- або чотирирічного). Причому вкрай небажано, щоб попередниками часнику були пасленові (томати з картоплею) і лілейні (або цибулинні) рослини - вони теж нерідко є переносниками гельмінтоспоріозу.
Щоб попередити розвиток подібної напасті, посадковий матеріал перед посадкою протравлюють формаліном - на півлітра води його цілком достатньо взяти буквально пару мілілітрів. Очищені від зовнішнього лушпиння часникові головки розділяють на окремі зубчики. А ось покриваючі зубчики лусочки слід залишити. Підготовлений матеріал, помістивши його в мішечок з марлі, на десять хвилин опускають в заздалегідь приготований розчин. Після закінчення протравлювання мішечок витягують з розчину, дають збігти залишкам рідини, а потім загортають його в досить щільний матеріал на зразок брезенту. У такому вигляді насіння витримують ще пару годин, а потім розсипають всі зубчики для провітрювання в затінених місцях. Як тільки зубчики просохнуть, можна відразу ж їх висівати.
Щотижня-півтора необхідно оглядати часникові грядки на предмет наявності гельмінтоспоріозу і при виявленні хворих рослин негайно їх видаляти. Часник не слід рясно поливати, оскільки гриб-збудник вкрай позитивно реагує на підвищену вологість. Категорично не рекомендується і удобрювати його свіжим гноєм. А ось азотно-фосфорні добрива будуть вельми до речі.
Зберігати зібраний урожай часнику рекомендується в добре провітрюваних приміщеннях при відносній вологості повітря в межах 65 - 75% і температурі від нуля до двох градусів тепла.