Відомо, що метали з високим ступенем чистоти (99,99 і більше відсотків чистої речовини) мають низьку міцність, що ускладнює їх використання. Виняток становлять алюміній і мідь, що застосовуються в електротехніці. Сталі ж, у зв'язку з їх функціоналом, повинні мати жорсткість, зносостійкість, твердість, а також у ряді випадків пластичність і пружність, тому залізо в чистому вигляді для їх створення непридатне.
Леговані сталі від звичайних відрізняються присутністю штучно введених добавок, які зумовлюють ті чи інші властивості майбутнього сплаву. Так, у рядовій вуглецевій сталі містяться в тих чи інших пропорціях «зерна» ферриту, цементиту і перліту. При введенні легуючих елементів найчастіше скорочується кількість вуглецю в перліті (збільшується міцність сталі).
Леговані сталі за рахунок введення додаткових речовин часто мають спотворену кристалічну решітку, що може забезпечувати додаткову в'язкість (при подрібненні зерен перліту і ферриту), зменшення внутрішньої напруги, зниження ймовірності появи тріщин при гартуванні або збільшення глибини проколювання матеріалу та ін.
Властивості легованої сталі безпосередньо залежать від додаткових компонентів. Наприклад, елементи хром і нікель рятують металеві деталі від корозії, марганець підвищує опірність ударам, збільшує зносостійкість і твердість. Такий елемент, як кремній, дозволяє виробам краще протистояти впливам кислот, а кобальт збільшує жаропрочність.
Леговані сталі по хімічному складу діляться на високо-, середньо- і низьколеговані (вміст добавок складає більше 10%, 2,5 - 10% і менше 2,5% відповідно). У масовому порядку випускаються середньелеговані сталі (доповнення складають близько 5-6%) перлітної структури. Інші структурні композиції сплавів (мартенситна, карбідна, аустенітна, ферритна) зустрічаються рідше.
Для матеріалів такого типу, як і для інших промислових виробів, існує свій ГОСТ. Леговані сталі класифікуються за державними стандартами № 4543 - 71, з яких можна дізнатися кількість додаткових компонентів у сталі тієї чи іншої марки. Наприклад, хромомарганцовонікелевий сплав з титаном і молібденом зразка 25KhGNMT має в своєму складі до 0,29% вуглецю, до 0,37% кремнію, до 0,8 відсотка марганцю, до 0,6% і 1,10% хрому і нікелю (відповідно), до напівпроцента молібдену і до 0,09 відсотка титану. Крім сортаменту і технічних вимог, ДСТУ містить повні дані щодо методів випробування продукції, правил приймання, транспортування, упаковки тощо.
Леговані сталі також підрозділюються на кілька груп за своїм призначенням: конструкційні (застосовуються в машинобудуванні, спорудженні мостів, вагонів, нафтогазопроводів, ресор, пружин та ін.), інструментальні (з них виконують ріжучі інструменти, на кшталт зверл, напильників, піл, фрез тощо) і сталі спеціального призначення, що мають високу стійкість проти корозії електрохімічного типу.
